Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Гримич М.К., Мартинюка В.І.,

Євтушенко О.І., Олійник А.С.,-

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Державна іпотечна установа при Кабінеті Міністрів України, про поділ майна подружжя, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Державна іпотечна установа при Кабінеті Міністрів України, про поділ майна подружжя, визнання права власності,

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Державна іпотечна установа при Кабінеті Міністрів України, про поділ майна подружжя, визнання права власності.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилалась на те, що із 7 серпня 1999 року по 20 листопада 2009 року вона із ОСОБА_3 знаходилась у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними набуто квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати у вказаній квартирі, її право власності на частку у спірній квартирі не визнає. У зв'язку з цим позивач просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину вище зазначеної квартири.

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - Державна іпотечна установа при Кабінеті Міністрів України, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на 486/500 частин квартири АДРЕСА_1, визнати 14/500 частин спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя, виділивши кожному із подружжя по 7/500 частин; припинити право власності ОСОБА_4 на 7/500 частин у спільному майні з виплатою їй компенсації вартості цієї частки та визнати за ним право власності на вказану квартиру. Вимоги мотивував тим, що з

7 серпня 1999 року до 20 листопада 2009 року він із ОСОБА_4 знаходився у зареєстрованому шлюбі. 16 серпня 2007 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит для придбання нерухомості в розмірі 51 450 доларів США зі сплатою 12% річних строком до 15 серпня 2032 року. У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ним із банком укладено іпотечний договір, за яким він передав в іпотеку банку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: квартиру АДРЕСА_1. 13 вересня 2007 року ним було перераховано банку в рахунок погашення кредиту 39 400 доларів США, які він отримав від продажу квартири, належної йому на праві особистої приватної власності. Зазначав, що за час шлюбу за вказаним кредитним договором було сплачено 800 доларів США, решта коштів була сплачена ним особисто, а тому позивач вважав, що ОСОБА_4 належить 7/500 частини спірної квартири, що відповідає 400 доларам США, а йому - 493/500 частини квартири.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 9 квітня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 9 квітня 2013 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 93/100 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/100 частини квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо поділу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4, рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року скасовано й залишено в силі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 9 квітня 2013 року.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, колегія Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що спірна квартира була придбана ОСОБА_3 за час шлюбу, кредитний та іпотечний договори були укладені в інтересах сім'ї, тому вказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу між ними в рівних частках.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня

2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, зокрема ст. ст. 57 та 70 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.

Заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року ОСОБА_3 подано (здано до поштового відділення) 10 лютого 2014 року, тобто у встановлений ст. 356 ЦПК України тримісячний строк.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 долучила до заяви витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року, від 5 грудня 2012 року, від 13 лютого 2013 року, від 25 вересня 2013 року та від 25 грудня 2013 року.

Однак, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року, від 13 лютого 2013 року та від 25 вересня 2013 року, якими скасовано рішення судів попередніх інстанцій та справи передано на новий розгляд, не можуть бути підставою перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , на них не може здійснюватися посилання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, так як постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі та не може вважатися застосуванням норм матеріального права при вирішенні спору по суті.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2011 року й ухвалено нове рішення, яким частково задоволено первісний позов про визнання квартири особистою власністю та частково задоволено зустрічний позов, визнано за позивачем за первісним позовом право власності на 19/20 частин квартири та за відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) визнано право власності на 1/20 частину квартири.

При цьому суд виходив із того, що правовідносини між позивачем за первісним позовом та забудовником щодо придбання спірної квартири виникли ще до реєстрації шлюбу з відповідачем за первісним позовом та з того, що позивачем за первісним позовом для придбання квартири укладено договір позики, заборгованість за яким стягнуто з останнього, що підтверджується рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2010 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2013 року у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя змінено. Викладено резолютивну частину рішення наступним чином. Ухвалено поділити спільне майно подружжя Іванченко. Визнано за позивачем за первісним позовом право власності на 1/40 частину квартири, визнано за відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) право власності на 39/40 частини квартири, в іншій частині рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Розглядаючи справу, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем за зустрічним позовом спірну квартиру було придбано до реєстрації шлюбу з відповідачем, а під час перебування у шлюбі сторонами було сплачено вартість 1/20 частини квартири, однак вважав, що резолютивну частину рішення слід викласти по іншому.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Оскільки зі змісту заяви, ухвали, про перегляд якої подано заяву, рішень, постановлених у вказаній вище справі, та з долучених до заяви витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року та від 25 грудня 2013 року не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: встановлені у справах фактичні обставини не є тотожними, у допуску справи до провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Державна іпотечна установа при Кабінеті Міністрів України, про поділ майна подружжя, визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Державна іпотечна установа при Кабінеті Міністрів України, про поділ майна подружжя, визнання права власності за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.