Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Гримич М.К., Мартинюка В.І.,

Євтушенко О.І., Олійник А.С.,-

розглянувши заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2013 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків,

У квітні 2013 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків.

В обґрунтування позову Харківська міська рада зазначала, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 242,9 кв. м по АДРЕСА_1. Рішенням Харківської міської ради від 29 квітня 2009 року

№ 92/09 ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0453 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" строком до 1 квітня 2014 року. Згідно з актом № 3317/12 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 12 жовтня 2012 року уповноваженими посадовими особами управління земельних відносин Харківської міської ради встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0453 га по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_3 для обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" - магазину продовольчих товарів. Документи, які посвідчують право користування вищезазначеною земельною ділянкою у встановленому порядку відповідачем не оформлено, що є порушенням норм земельного законодавства. На засіданні комісії з визначення розміру збитків, завданих власникам землі та землекористувачам, відповідач не з'явився. Згідно з актом про визначення збитків від 17 жовтня 2012 року № 285 неодержаний міською радою дохід за використання відповідачем земельної ділянки площею

0,0453 га по АДРЕСА_1 складає 373 817 грн 04 коп.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку управлінням земельних відносин Харківської міської ради на адресу відповідача було направлено повідомлення про добровільне відшкодування збитків шляхом укладення відповідного договору про добровільне відшкодування збитків. На час звернення до суду вимоги, викладені у повідомленні, ОСОБА_3 не виконано, спір у досудовому порядку не врегульовано.

Рішенням Київського районного суду м. Харків 7 серпня 2013 року у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня

2013 року рішення Київського районного суду м. Харків 7 серпня 2013 року скасовано, позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Харківської міської ради збитки в розмірі 327 765 грн 68 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, із посиланням на норми ст. ст. 125, 126, 152, 156, 157, 206 ЗК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України та затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, виходив із часткової обґрунтованості таких вимог та наявності правових підстав для захисту порушених прав Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, шляхом стягнення з відповідача на користь міської ради завданих збитків (неодержаного доходу) у вигляді неотриманої щомісячної орендної плати за землю.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2013 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_3 -

ОСОБА_4, про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада

2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, зокрема ст. 22, ч. 4 ст. ст. 643, 1166 ЦК України, ст. ст. 124, 125, 126, 156, 157, ч. 1 ст. 188 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своїх доводів представник ОСОБА_3 -

ОСОБА_4, долучив до заяви копію постанови Вищого господарського суду України від 28 травня 2012 року, якою скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року й залишено в силі рішення господарського суду Харківської області від 16 грудня 2011 року про відмову в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради про відшкодування збитків (неотриманого доходу), завданих міській раді у зв'язку з неналежним використанням земельної ділянки без оформлення договору оренди та несплатою орендної плати, та копію постанови Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2012 року, якою залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року, якою, в свою чергу, залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2011 року про відмову в позові Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради про відшкодування збитків, завданих міській раді у зв'язку з неналежним використанням земельної ділянки без оформлення договору оренди та несплатою орендної плати.

Дійшовши висновку про відмову в задоволенні вказаних позовів, господарські суди виходили з того, що у вирішенні спорів за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду, і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди, зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, господарським судам крім спеціальних норм необхідно брати до уваги загальні положення ст. 22, гл. 82 ЦК України (435-15) , зокрема ст. 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України. Крім того, для застосування такого засобу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні ст. 1193 ЦК України

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві доводи вказують на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст. ст. 22, 1166 ЦК України (435-15) , ст. ст. 124, 125, 126, 156, 157, ч. 1 ст. 188 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вказана справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Допустити справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків, за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2013 року до провадження Верховного Суду України.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї матеріалами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.

Ухвала оскарженню не підлягає.