6-387св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 19.03.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору № б/н від 10 серпня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 4 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_3 було порушено взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати кредиту, у зв'язку з чим станом на 17 червня 2013 року він має заборгованість у розмірі 23 181 грн. 83 коп., яка складається з: 3 456 грн. 36 коп. заборгованості за кредитом; 18 145 грн. 38 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом; а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 1 080 грн. 09 коп. - штраф (процентна складова). На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 181 грн. 83 коп., а також судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2006 року у сумі 23 181 грн. 83 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судовий збір у розмірі 231 грн. 82 коп.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на підставі ст. ст. 525-257, 625, 1054 ЦК України (435-15) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності і відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10 серпня 2006 року ОСОБА_3 отримав від ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит у сумі 4 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки (а. с. 6).

ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає договір між ним та Банком, що підтверджується його підписом у заяві (а. с. 6 зворотна сторона).

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін (а. с. 9).

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_3 станом на 17 червня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 23 181 грн. 83 коп., яка складається з: 3 456 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 18 145 грн. 38 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 1 080 грн. 09 коп. - штраф (процентна складова) (а. с. 4).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України). ЦК України (435-15) не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону, стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою у справі № 6-126цс13).

Разом з тим при вирішенні спору в судовому порядку застосуванню підлягає ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про застосування позовної давності ОСОБА_3 була подана до суду першої інстанції 14 жовтня 2013 року (а. с. 22).

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, послався на п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з яким позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності сторони у спорі. При цьому апеляційний суд також послався на п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) , не звернувши уваги на те, що в ній роз'яснюється застосування судами ч. 13, а не ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно п. 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Таким чином апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, неправильно застосував норми матеріального права та не з'ясував чи пролонговувалася дія договору після припинення дії картки (липень 2008 року).

Апеляційний суд послався також на те, що наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг не містять відомостей щодо дати їх прийняття, введення у дію та дію на час укладення договору з ОСОБА_3

При цьому суд не звернув уваги, що зазначені обставини підлягають встановленню судом та їх не перевірив.

Оскільки суд апеляційної інстанції на вищевикладені обставини уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.