Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, третя особа - Територіальне управління державної судової адміністрації України у м. Севастополі про зобов'язання забезпечити житлом за касаційною скаргою Севастопольської міської державної адміністрації на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2013 року,

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що указом Президента України від 15 лютого 2010 року № 162/2010 (162/2010) позивачка була призначена на посаду судді Ленінського районного суду м. Севастополя. На підставі наказу Територіального управління державної судової адміністрації у м. Севастополі № 48-к з 22 лютого 2010 року приступила до виконання обов'язків судді Ленінського районного суду м. Севастополя. З 07 червня 2010 року Севастопольською міською державною адміністрацією прийнята на квартирний облік зі складом сім'ї у кількості однієї особи. У порушення вимог ч. ч. 7, 8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", який діяв під час призначення її на посаду судді, на час звернення з позовом до суду житлом за місцем знаходження суду вона не забезпечена, хоча має право на позачергове отримання житла. Забезпечення її житлом у вигляді благоустроєної квартири або будинку є гарантованим їй державою правом у відповідності до ст. 126 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій України", гарантією її незалежності як судді. На підставі наведеного, позивачка просила зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію забезпечити її житлом шляхом надання для проживання благоустроєної квартири з урахуванням додаткової житлової площі 10 кв.м у м. Севастополі, яка буде відповідати санітарним і технічним вимогам у відповідності зі ст. ст. 46, 47- 49 ЖК України, ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та видати ордер.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2013 року, позов задоволено. Зобов'язано Севастопольську міську державну адміністрацію забезпечити суддю Ленінського районного суду м. Севастополя ОСОБА_1 благоустроєним житлом шляхом надання їй окремої квартири у м. Севастополі з урахуванням додаткової житлової площі 10 кв.м, яка відповідає санітарним і технічним нормам, відповідно до вимог ст. ст. 46, 47- 49 ЖК України, ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та видати ордер.

У касаційній скарзі Севастопольська міська державна адміністрація, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право позивачки на отримання житла порушено і підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача забезпечити її благоустроєним житлом з урахуванням додаткової житлової площі, у розмірі 10 кв.м відповідно до вимог ст. 49 ЖК України за місцем знаходження Ленінського районного суду м. Севастополя.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом встановлено, що указом Президента України від 15 лютого 2010 року № 162/2010 (162/2010) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду м. Севастополя (а. с. 3).

З 22 лютого 2010 року згідно з наказом Територіального управління державної судової адміністрації № 48-к ОСОБА_1 виконує обов'язки судді Ленінського районного суду м. Севастополя (а. с. 11).

З 16 квітня 2010 року ОСОБА_1 зареєстрована у гуртожитку АДРЕСА_1

З 07 червня 2010 року позивачка складом сім'ї з одної особи перебуває на квартирному обліку при Севастопольській міській державній адміністрації (а. с. 2, 13, 16).

За даними відділу обліку і розподілу житлової площі Севастопольської міської державної адміністрації станом на 01 січня 2013 року ОСОБА_1 значиться у списку осіб, які мають право на позачергове отримання жилого приміщення, під № 281, серед суддів під № 20 (а. с. 13-14).

Відповідно до ст. 43 ЖК Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Статтею 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, до таких віднесено осіб, обраних на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка обрана на виборну посаду судді, це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, включена до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень на підставі ст. 46 ЖК Української РСР.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, ЖК України (5464-10) , Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) (далі - Правила), та іншими актами законодавства Української РСР.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Відповідно до п. 47 Правил громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення адміністрації (органу громадської організації) та профспілкового комітету затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.

Тобто, чинним законодавством не встановлено строк, у який особи, обрані на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень на підставі ст. 46 ЖК Української РСР.

Таким чином суди не врахували та не перевірили доводів відповідача щодо порушення прав інших осіб, які перебувають на квартирному обліку, у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами та дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки суди на вищевикладені обставини та положення закону уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.