Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради про визнання права власності за касаційною скаргою Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 17 жовтня 2013 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вони за власні кошти з виготовленням проектно-технічної та дозвільної документації, проклали каналізаційну мережу від будинку АДРЕСА_1 до точки врізки до міського каналізаційного колектору по вул. Коробкова у м. Севастополі. З 19 серпня 2009 року та до теперішнього часу каналізаційна мережа експлуатується позивачами, вони щомісячно сплачують комунальні платежі, за власний рахунок несуть витрати по утриманню та ремонту мережі. Після успішного вводу в експлуатацію каналізаційної мережі деякі мешканці довколишніх будинків стали намагатися безоплатно у самостійному порядку зробити врізку в каналізаційну гілку позивачів. У зв'язку з чим вони неодноразово писали скарги та заяви до різних державних органів. Внаслідок чого Фондом комунального майна Севастопольської міської ради була розпочата робота по визнанню інженерних мереж каналізації по вул. Макаренка безхазяйним майном. У зв'язку з цим позивачі просили суд визнати за ними право власності на ділянку вуличної каналізаційної мережі від житлового будинку по АДРЕСА_1 до обріза труби у колодязі підключення К-18 по вул. Коробкова у м. Севастополі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 17 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності на матеріали, з яких побудована вулична каналізаційна мережа Ду = 150мм від жилого будинку по АДРЕСА_1 до обрізу труби у колодязі підключення К18 загальною вартістю 124 799 грн. у рівних частках за кожним. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судового збору.

У касаційній скарзі Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що каналізаційна мережа розташована за межами земельних ділянок позивачів, земля з цільовим призначенням під влаштування цієї мережі Севастопольською міською радою їм не надавалась, спірне майно є об'єктом самочинного будівництва, тому право власності на нього не може бути визнано судом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що каналізаційна мережа є об'єктом самочинного будівництва, проте на підставі ч. 3 ст. 331 ЦК України за позивачами слід визнати право власності на матеріали, з яких вона побудована.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що у 2008 році ОСОБА_3 було замовлено робочий проект каналізації житлового будинку по АДРЕСА_1, технічні умови узгоджено з головним інженером КП "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради (а. с. 32-57).

29 лютого 2009 року ОСОБА_3 власник житлового будинку по АДРЕСА_1 (замовник) та ТОВ "Айсберг" (підрядник) уклади договір підряду № 24 (а. с. 58).

Відповідно до п. 1.1 Договору підряду № 24 від 29 лютого 2009 року замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати монтажні роботи з прокладання каналізації та встановлення проміжних колодязів відповідно проектної документації та здійснити підключення до мереж Севміськводоканала з оформленням відповідної технічної документації.

У п. 1.2 вказаного Договору зазначено, що вартість робіт визначена договірною ціною і становить 80 тис. грн.

Згідно з ордером № 86 від 11 березня 2009 року Севастопольська міська державна адміністрація надала представнику ТОВ "Айсберг" ОСОБА_6 згоду на проведення земельних робіт про прокладці каналізаційних мереж по АДРЕСА_1 (а. с. 60).

Відповідно до актів надання послуг № 25 від 11 липня 2009 року, № 26 від 12 липня 2009 року, № 27 від 13 липня 2009 року приватним підприємцем проведено риття траншеї під каналізацію по АДРЕСА_1 за замовленням ОСОБА_3 Загальна вартість робіт 7 200 грн., які відповідно до квитанцій № 002798, № 002799, № 002800 сплачені ПП ОСОБА_7 (а. с. 61-63).

З акту розмежування балансової належності та відповідальності за експлуатацію мереж каналізації ДКП "Севміськводоканал" і ОСОБА_3 від 19 серпня 2009 року вбачається, що ДКП "Севміськводоканал" обслуговує каналізаційну мережу по АДРЕСА_1, включаючи колодязь підключення К-18 відповідно до схеми. ОСОБА_3 обслуговує каналізацію від житлового будинку по АДРЕСА_1, вуличну каналізаційну мережу Ду=150 мм по вул. Макаренка до обрізу труби у колодязі підключення К-18 відповідно до схеми (а. с. 71).

Частиною 2 ст. 331 ЦК України, передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Посилаючись на вказану норму матеріального права, звіт про незалежну оцінку робіт з прокладання мереж каналізації від 04 лютого 2013 року, на те, що позивачами доведений факт будування каналізаційної мережі від будинку АДРЕСА_1 до підключення по вул. Коробкова за власний рахунок, спір між позивачами про розподіл витрат на будівництво мережі відсутній, інші особи з вимогами про визнання права власності на каналізаційну мережу не звертались, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи те, що каналізаційна мережа є об'єктом самочинного будівництва, є можливим визнати право власності за позивачами на матеріали, з яких побудована вулична каналізаційна мережа.

При цьому не звернув уваги, що норма ч. 3 ст. 331 ЦК України на вказані правовідносини не поширюється.

До моменту виготовлення об'єкта, який може визнаватися як нова річ, особа, яка здійснює його створення, визнається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні нею у процесі цього будівництва (створення майна).

Зовнішньою каналізаційною мережею називають укладену з ухилами розгалужену підземну мережу труб і каналів, що відводить стічні води до насосної станції, очисних споруд або у водоймище.

Залежно від призначення, місця укладання і розмірів зовнішньої каналізаційної мережі, розрізняють: дворову - укладену в межах одного будинковолодіння; внутрішньоквартальну - укладену усередині кварталу; заводську - укладену на території промислових підприємств; вуличну - прокладену вулицями й проїздами і яка приймає стічні води з дворових, внутрішньоквартальних і заводських мереж.

У даному випадку прокладена позивачами частини зовнішньої каналізаційної мережі від будинку АДРЕСА_1 до підключення по вул. Коробкова є вуличною.

Згідно з розділу 7 ДСТУ-Н Б В.2.5-40:2009 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Проектування та монтаж мереж водопостачання та каналізації з пластикових труб вбачається, що зовнішня каналізаційна мережа складається з труб, які можуть бути з різного матеріалу, та відповідних з'єднань.

Труба - довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, призначений для переміщення рідини, пари, газу і т. ін.

Тобто, у даному випадку позивачами не створено споруди, які можуть бути самостійними об'єктами права власності, а відповідно правила ч. 3 ст. 331 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.

Тобто, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що побудована позивачами каналізаційна мережа по вул. Макаренка у м. Севастополі входить до загальної міської системи каналізації, тому не може бути об'єктом приватної власності.

Оскільки апеляційним судом не враховано всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого необгрунтовано скасовано рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 17 жовтня 2013 року скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 серпня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.