6-51675св13 - 19.03.2014 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності, за касаційною скаргою Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності.

В обґрунтування позову зазначали, що вони відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 лютого 1992 року разом з ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

У вересні 2004 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 було видано дублікат свідоцтва про право власності, на підставі якого останній уклав з ОСОБА_7 договір дарування ј (ідеальної) частки вказаної квартири.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року визнано недійсним зазначений дублікат свідоцтва № 42 від 21 вересня 2004 року.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2012 року визнано недійсним договір дарування ј частини квартири АДРЕСА_1, укладений 5 жовтня 2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Не зважаючи на наявність арешту на спірне майно, який було накладено ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2010 року, ОСОБА_7 2 березня 2011 року продав вказану частину квартири відповідачу ОСОБА_6

Посилаючись на викладене, позивачі просили витребувати спірну квартиру у відповідача та зобов'язати державного реєстратора скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності ОСОБА_6

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2013 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року скасовано, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

Витребувано у ОСОБА_6 ј частину квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано державного реєстратора скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності ОСОБА_6 на ј частину квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим просить рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2013 року в частині зобов'язання державного реєстратора скасувати реєстраційний запис скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Так, відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітуту); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном (п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону).

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що підстав для скасування відповідного запису про державну реєстрацію частини спірної квартири та покладення такого обов'язку на державного реєстратора у суду апеляційної інстанції не було. Такий запис підлягає скасуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, відповідним органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

При цьому, зобов'язуючи державного реєстратора скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності відповідача, апеляційний суд не врахував того, що Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим залучена до участі у справі в якості третьої особи і на неї не можуть бути покладені зобов'язання щодо вчинення певних дій, а також те, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) , встановлена процедура здійснення державної реєстрації, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчинення інших реєстраційних дій та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, і суди не можуть підміняти цю процедуру.

Проте, в силу наданих ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду справи залучити Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим до участі у справі в якості відповідача, тому справа підлягає направленню до суду першої інстанції.

Зазначені Реєстраційною службою Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим у касаційній скарзі доводи підлягають перевірці судом першої інстанції, а саме: відповідно до ст. 33 ЦПК України суд має визначити процесуальне становище реєстраційної служби та обговорити питання про необхідність залучення її до участі у справі з належним оформленням цієї процесуальної дії.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог про зобов'язання скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності, та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених

ч. 2 ст. 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, за змістом ст. 348 ЦПК України, яка регламентує порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими главою 2 розділу 5 ЦПК України (1618-15) . Залежно від обґрунтованості скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до ст. ст. 345 і 346 цього Кодексу. При цьому, за наявності підстав, може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

Таким чином, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 348 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року, якою відхилено касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2013 року, зокрема в частині вимог позивачів про зобов'язання скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, 348 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року скасувати в частині залишення без змін рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2013 року щодо вирішення вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2013 року в частині вирішення вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання скасувати реєстраційний запис, що посвідчує право власності, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.