Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,

Парінової І.К., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до малого приватного багатопрофільного підприємства "Фірма "Алмаз", ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційними скаргами малого приватного багатопрофільного підприємства "Фірма "Алмаз", публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2013 року,

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 67 637 грн 46 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що 13 вересня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та малим приватним багатопрофільним підприємством "Фірма "Алмаз" (далі - МПБП "Фірма "Алмаз") укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредитний ліміт у розмірі 100 000 грн до 12 вересня 2008 року.

13 вересня 2007 року у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Оскільки станом на 5 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 67 637 грн 46 коп. (із яких заборгованість за тілом кредиту - 0 грн 01 коп., за процентами за користування кредитом - 26 774 грн 56 коп., пеня - 40 862 грн 89 коп.), зазначену суму необхідно стягнути солідарно з боржника та поручителя.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з малого приватного багатопрофільного підприємства "Фірма "Алмаз" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № 10017 про надання оведрафтового кредиту від 13 вересня 2007 року у розмірі 0 грн 01 коп., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 26 744 грн 56 коп. та пеню - 36 656 грн 83 коп., а всього 63 401 грн 40 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення у справі у частині відмови у стягненні заборгованості із поручителя ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі МПБП "Фірма "Алмаз" просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає відхиленню, а МПБП "Фірма "Алмаз" - задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 13 вересня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та МПБП "Фірма "Алмаз" укладено договір № 10017 про надання овердрафтового кредиту, за умовами якого останньому надано овердрафтовий кредит із лімітом 100 000 грн зі сплатою диференційованої процентної ставки та строком проведення платежів до 12 вересня 2008 року (далі - Договір кредиту).

У забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту 13 вересня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого останній відповідає перед банком за виконання зобов'язань боржника за Договором кредиту у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно із п. 5.4 Договору кредиту нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 5.1.,5.2.,5.3. договору здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 5.7 Договору кредиту строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафу) - 5 років.

Станом на 12 вересня 2008 року розмір заборгованості за Договором кредиту становив 99 822 грн 10 коп.

2 липня 2010 року МПБП "Фірма "Алмаз" перерахувало на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" 66 980 грн 37 коп. на погашення тіла овердрафту та 20 863 грн 46 коп. на погашення процентів за овердрафтом за Договором кредиту.

Задовольняючи частково позов та стягуючи з боржника залишок непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 0 грн 01 коп., проценти за користування кредитом - 26 744 грн 56 коп., а також пеню на підставі п. 5.4 Договору кредиту за період з 12 вересня 2008 року по 12 вересня 2011 року у розмірі 36 656 грн 83 коп, суд першої інстанції виходив із того, що боржник 2 липня 2010 року частково погасив заборгованість за тілом кредиту та процентами, а зобов'язання за Договором кредиту не припинено.

Відмовляючи у позові до поручителя, суд першої інстанції виходив із того, що порука припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Встановивши, що відповідно до п. А.3 Договору кредиту строком виконання основного зобов'язання є 12 вересня 2008 року, а із вимогою до поручителя про погашення простроченої заборгованості за Договором кредиту ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся 26 жовтня 2012 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про припинення поруки.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що 6 листопада 2008 року та 27 листопада 2008 року банком надсилались вимоги до поручителя про погашення простроченої заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Крім того, оскільки зобов'язання не припинено, обґрунтованими є висновки судів про стягнення з МПБП "Фірма "Алмаз" залишку непогашеної заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Водночас, із висновками судів у частині вирішення позовних вимог про стягнення з МПБП "Фірма "Алмаз" пені повністю погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як убачається із матеріалів справи, у додаткових запереченнях на позов, поданих до суду першої інстанції, МПБП "Фірма "Алмаз", посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України зазначало, що не завдало збитків банку у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань та просило відмовити у позові (а.с.49-50).

У порушення ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України суди не врахували ступінь виконання зобов'язання боржником, а також те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків; не перевірили наявність негативних наслідків для кредитора через прострочення боржником виконання зобов'язання із урахуванням непогашеної суми тіла кредиту та процентів за його користування, отже, дійшли передчасного висновку про стягнення з боржника на користь банку пені у розмірі 36 656 грн 83 коп.

Оскільки допущені судами порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у частині позову до МПБП "Фірма "Алмаз" необхідно скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Касаційну скаргу малого приватного багатопрофільного підприємства "Фірма "Алмаз" задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2013 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до малого приватного багатопрофільного підприємства "Фірма "Алмаз" скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.