Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та стягнення грошової компенсації,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та стягнення грошової компенсації.

Посилалася на те, що 15 серпня 2007 року між ВАТ "СТ "Гарантія" та ОСОБА_7 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її син ОСОБА_8, єдиним спадкоємцем якого відповідно до заповіту від 18 лютого 2008 року є вона, оскільки вчасно подала заяву про прийняття спадщини і вступила в права спадкоємця. Вказувала, що з 19 жовтня 2001 року її син перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, 24 лютого 2009 року шлюб між ними розірвано, дітей від шлюбу не було. За час перебування в шлюбі з ОСОБА_6 її син придбав трикімнатну квартиру, в подальшому дане майно було реалізоване, з виручених від реалізації коштів було погашено кредит в ЗАТ "Альфа-Банк" та в травні 2007 року придбано автомобіль HYUNDAI COUPE, а після реалізації будинку погашено кредит в ПАТ "Укргазбанк" та на ім'я ОСОБА_6 відкрито індивідуальний сейф куди було покладено залишок коштів від продажу для подальшого їх використання на придбання квартири для проживання родини сина, син приймав участь у виборі квартири, наймав брокера який підшукував варіанти. Як вказує позивачка, на час укладання зазначених угод її син ОСОБА_8 хворів і не міг самостійно приймати участь в укладанні даних угод, а крім того, довіряв дружині, яка, скориставшись цим, оформила попередній договір купівлі квартири, а в подальшому 12 липня 2007 року і придбання квартири на ім'я своєї матері, витративши на придбання квартири їх спільні кошти. Після придбання квартири за спільні кошти придбала інше майно. Крім того, 18 жовтня 2007 року ОСОБА_6 внесла на депозитний рахунок відкритий на своє ім'я в ПАТ "Промінвестбанк" кошти в розмірі 141 260 грн, які самостійно 19 січня 2008 року зняла з рахунку та розпорядилась ними на власний розсуд. Враховуючи наведене, просила заявлені позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_8 на 1\2 частину автомобіля "HYUNDAI COUPE". Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у якості компенсації вартості 1\2 частини зазначеного автомобіля 26 988,59 грн. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_8, на 1\2 частину телевізора марки "Sony", DVD програвача "Pioner", комп'ютера, принтера, монітора, пилососа "PHILIPS", холодильника Wirpool, пральної машини "Indesit", мікрохвильової печі Panasonic-k57, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у якості компенсації вартості 1\2 частини зазначеного майна - 18 282 грн. В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 452,71 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири та стягнення грошової компенсації за цю частку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що чинним законодавством не передбачено віднесення до спільного майна подружжя майна інших осіб, навіть якщо вони є родичами одного з подружжя. Крім того, квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а грошові кошти зняті з депозитного рахунку у період шлюбу. Також суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивачки 1/2 частини грошових коштів, які перебували на депозитному рахунку в ЗАТ АК "Промінвестбанк".

Однак з такими висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що з 19 жовтня 2001 року по 24 лютого 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.

У період шлюбу 30 березня 2004 року на ім'я ОСОБА_6 було придбано квартиру АДРЕСА_3, яка згідно з договором купівлі-продажу була продана 9 лютого 2007 року.

29 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_6 було придбано земельну ділянку площею 0,0500 га (рілля), що знаходиться в АДРЕСА_4, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку та житловий будинок, що розташований на цій земельній ділянці. Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 червня 2007 року ОСОБА_6 продала земельну ділянку та житловий будинок ОСОБА_9 за ціною, зазначеною у договорі, 153 400 грн та 384 200 грн. У попередньому договорі № 1036 від 15 травня 2007 року ціна зазначеного об'єкту продажу вказана 390 000 дол. США.

Згідно з довідками "Укргазбанк" від 31 липня 2008 року ОСОБА_6 30 березня 2004 року уклала з ВАТ АБ "Укргазбанк" кредитний договір № 34-Ф/04 на придбання квартири АДРЕСА_3 та отримала кредит у розмірі 35 000 дол. США строком до 30 квітня 2009 року. Кредит був погашений 17 жовтня 2005 року. Відповідно до кредитного договору № 84-Ф/05 від 29 грудня 2005 року ОСОБА_6 отримала кредитні кошти в розмірі 200 000 доларів США для придбання житлового будинку і земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 Кредит був погашений 21 червня 2007 року.

17 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_6 придбано автомобіль "HYUNDAI COUPE", держаний номерний знак НОМЕР_1, ринкова вартість якого згідно зі звітом № 2935 про незалежну оцінку вартості майна від 6 липня 2012 року на дату оцінки складає 53 977, 18 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу від 12 липня 2007 року ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1 за ціною 50 000 грн.

Відповідно до довідки АКПІБ "Промінвестбанк" від 19 січня 2009 року на ім'я ОСОБА_6 було відкрито депозитний рахунок 06-51, на який внесено готівкою 141 260 грн. Рахунок закрито достроково 19 січня 2008 року.

Крім того, в період шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 придбали шафу-купе, мікрохвильову піч Panasonic-k57, плазмовий телевізор "Sony", DVD програвача "Pioner", комп'ютер, принтер, монітор, пральну машину, м'який куточок зі шкіри, холодильник, посудомийну машину, електричну плиту та духову шафу, вбудовані кухонні меблі, меблеву стінку, кондиціонер, пилосос, праску, фен, музичний центр, ДВД програвач, вбудовану шафу-купе, спальний гарнітур, м'який куточок, ванну-джакузі, м'який куточок для відпочинку на балконі.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та єдиним спадкоємцем після його смерті є мати померлого - позивач ОСОБА_3, яка у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, з якого вбачається, що квартира буде придбана на ім'я ОСОБА_4 за 235 000 дол. США (а.с. 12), а 12 липня 2007 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу зазначеної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені ст. 71 СК України.

Враховуючи те, що майно відповідачки та сина позивачки не було поділено між подружжям і було спільним, суду необхідно визначитись і з'ясувати, яке майно належало подружжю та долю кожного з них, а також вирішити питання щодо долі померлого.

Судом не перевірені доводи позивачки щодо укладення відповідачкою попереднього договору купівлі-продажу квартири в 2007 році та не з'ясовано суму внесеного авансу, не перевірено доводи щодо закритого 19 січня 2008 року грошового рахунку.

Суди у порушення вимог ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначене вище уваги не звернули, не з'ясували, і в повній мірі не перевірили доводи позивачки щодо витрат на придбання квартири, не з'ясували хто перераховував кошти за придбання квартири та з якого рахунку, суди не звернули увагу на те, що за попереднім договором купівлі квартири, який оспорюється позивачкою, кошти вносила відповідачка.

Згідно із ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.