6-38150св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 19.03.2014 Прийняття

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Експобанк") звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк", правонаступником якого є ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", та ОСОБА_3 укладено договір кредиту і забезпечення № 250/АК-2007, за умовами якого позичальник отримав кошти у розмірі 21 000 доларів США строком до 9 грудня 2014 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами та комісією за кредитне обслуговування у розмірі 0, 2 % від залишку заборгованості за кредитом. У забезпечення виконання умов договору ОСОБА_3 передано у заставу автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором кредиту і забезпечення утворилася заборгованість у розмірі 44 792, 21 доларів США, що еквівалентно 358 001,74 грн, та 16 698, 98 грн, з яких: 10 036,75 доларів США - заборгованість за кредитом; 78, 11 доларів США - нараховані відсотки за травень 2012 року; 8 584, 79 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 6 628, 76 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; 5 632, 98 грн - прострочена заборгованість із щомісячної комісії; 9 804, 59 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 9 659, 21 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків; 11 066 грн - пеня за несвоєчасну сплату щомісячної комісії. Всього заборгованість складає 374 700, 72 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" заборгованість за договором кредиту і забезпечення у розмірі 44 792,21 доларів США, що еквівалентно 358 024,13 грн, та 16 698,98 грн, яка складається з: 10 036,75 доларів США - заборгованості за кредитом; 78,11 доларів США - нарахованих відсотків за травень 2012 року; 8 584,79 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом; 6 628,76 доларів США - простроченої заборгованості за нарахованими відсотками; 5 632,98 грн - простроченої заборгованості із щомісячної комісії; 9 804,59 доларів США - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 9 659,21 доларів США - пені за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків; 11 066 грн - пені за несвоєчасну сплату щомісячної комісії та 3 219 грн судового збору, всього стягнуто 377 942, 11 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.

У касаційній скарзі ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

За ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду указаним вимогам закону не відповідає.

Встановлено, що 10 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк", правонаступником якого є ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту і забезпечення № 250/АК-2007, за умовами якого позичальник отримав кошти у розмірі 21 000 доларів США строком до 9 грудня 2014 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами та комісією за кредитне обслуговування у розмірі 0, 2 % від залишку заборгованості за кредитом. У забезпечення виконання умов договору ОСОБА_3 передано у заставу автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України); застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Договором кредиту і забезпечення № 250/АК-2007 встановлено обов'язок позичальника щодо сплати основної суми за кредитом, процентів та комісії щомісяця до 9 числа (п. 3.5., 3,7, 4.5.1. договору).

Додатковою угодою до кредитного договору від 5 травня 2008 року строк виконання щомісячного зобов'язання встановлено до 25 числа кожного місяця.

Відповідальність позичальника регламентована п. 5 договору. Відповідно до положень цього пункту за несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0, 2 % від суми боргу за кожний день прострочення; за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0, 2 % від суми боргу за кожний день прострочення; за нецільове використання кредиту - штраф у розмірі 20 % від суми коштів, що використані не за цільовим призначенням.

Також передбачено право банку на звернення стягнення на предмет застави та його примусове вилучення у разі несвоєчасного повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів, та/або пені, та/або комісії більше, ніж на 5 днів.

За положеннями ч. ч. 6, 7 ст. 20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Тобто, обов'язковість звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду встановлюється лише щодо майна державного підприємства. В інших випадках заставодержатель виходить із визначених законодавцем та погоджених у договорі способів звернення стягнення на заставлене майно.

Пунктом 5.5.3. кредитного договору передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, який передбачає право банку на його розсуд: від свого імені продати предмет застави будь-якій особі, зокрема, на публічних торгах; отримати предмет застави у власність в рахунок виконання зобов'язань за договором кредиту (п. п. 5.9.1. та 5.9.2 договору).

У випадку прийняття банком такого розпорядження про примусове вилучення предмета застави позичальник надає згоду на передачу права власності на предмет застави за таким розпорядженням банку. Сторони засвідчили, що достатньою підставою для реєстрації права власності банку на предмет застави є цей договір та письмове розпорядження про примусове вилучення предмета застави.

Після проведення процедури примусового вилучення предмета застави та після закінчення 3-денного строку з моменту вилучення предмета застави, якщо позичальник не виконав умов цього договору, банк має право від свого імені виконані дії, передбачені п. п. 5.9.1. та 5.9.2 цього договору.

За рахунок предмета застави банк має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, розмір яких визначається на момент фактичного задоволення, включаючи основну суму боргу, проценти, неустойку, витрати на утримання і збереження предмета застави, а також витрати на пред'явлення вимоги та/або звернення стягнення на предмет застави. У разі, якщо грошових коштів, отриманих від реалізації предмета застави недостатньо, банк вправі у першу чергу отримати повне задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна позичальника.

Відомості про звернення стягнення на предмет застави за умовами договору підлягають внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Про виникнення заборгованості за кредитним договором та можливість позасудового звернення стягнення на предмет застави (п. п. 5.9.1. та 5.9.2 договору) відповідач повідомлявся повідомленнями від 18 березня 2008 року № 1012 (а. с. 39), від 22 квітня 2009 року № 172 (а. с. 41), від 26 травня 2009 року № 342 (а. с. 43).

Із наявного у справі повідомлення-вимоги від 21 жовтня 2009 року № 758 вбачається, що боржник повідомлявся банком щодо прострочення ним виконання кредитного зобов'язання, виникнення станом на 1 жовтня 2009 року заборгованості у розмірі 169 676, 60 грн. Повідомлення містить вимогу щодо виконання кредитного зобов'язання у повному обсязі протягом 30-денного строку з дня його надіслання (а. с. 45).

Також у матеріалах справи міститься акт прийому-передачі автомобіля "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1, від 8 листопада 2010 року на стоянку банку до вирішення питання по суті (а. с. 97).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем вилучено предмет застави у рахунок виконання зобов'язань за договором кредиту, тому висновки суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитом не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, у порушення вимог ст. ст. 60, 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не встановив обставин, за яких переданий у заставу автомобіль за актом від 8 листопада 2010 року переміщений на стоянку банку, також не встановлено, із яких фактичних даних вбачається, що банк скористався правом на позасудове звернення стягнення на предмет застави, чи було прийнято розпорядження про примусове вилучення предмета застави із повідомленням про це боржника, чи внесено відомості про звернення стягнення на предмет застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та чому автомобіль не був реалізований банком у рахунок погашення боргу за кредитом.

Згідно п. 4.2.9. договору, у разі, якщо суми, вирученої від реалізації предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог, банк має право одержати повне задоволення вимог з іншого майна позичальника. У разі, коли на предмет застави було звернути стягнення і він був реалізований, повернути позичальнику грошові кошти, що залишилися після погашення заборгованості позичальника та витрат.

Період нарахування та розмір суми, у рахунок погашення якої передавався автомобіль, її співмірність із оціночною вартістю автомобіля з урахуванням тих обставин, що у договорі вартість предмета застави визначено у 105 420 грн, а в акті прийому-передачі автомобіля вказано про наявність механічних пошкоджень на ньому, апеляційний суд не з'ясував.

Заявляючи позов у червні 2012 року, банк зазначав, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором кредиту і забезпечення утворилася заборгованість у розмірі 44 792, 21 доларів США, що еквівалентно 358 001,74 грн, та 16 698, 98 грн, з яких: 10 036,75 доларів США - заборгованість за кредитом; 78, 11 доларів США - нараховані відсотки за травень 2012 року; 8 584, 79 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 6 628, 76 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; 5 632, 98 грн - прострочена заборгованість із щомісячної комісії; 9 804, 59 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 9 659, 21 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків; 11 066 грн - пеня за несвоєчасну сплату щомісячної комісії.

Дійшовши висновку про те, що позовні вимоги значно перевищують реальну заборгованість за кредитом, апеляційний суд розрахунків не наводить, встановлених обставин щодо періоду виникнення та розміру боргу за кредитним зобов'язанням у рішенні не відображає.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відмова у позові позбавляє позивача права на повторне звернення до суду із вимогами до тієї ж особи, про той самий предмет і з тих самих підстав (ст. 205 ЦПК України), що свідчить про неухильний обов'язок суду щодо перевірки обставин справи та дослідження наданих сторонами доказів.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили встановлення обсягу кредитного зобов'язання ОСОБА_3 та належну перевірку обґрунтованості вимог банку, що відповідно до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого ним рішення із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, необхідно зазначити, що при вирішенні указаного питання підлягає врахуванню правова норма, наведена у п. 3 ст. 267 ЦК України, за змістом якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -