6-51517св13 Про визнання недійсними та скасування прилюдних торгів - 19.03.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп", ОСОБА_4, треті особи: акціонерне товариство "Ощадбанк", служба у справах дітей Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними та скасування прилюдних торгів за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп" на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 березня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп" (далі - ТОВ "Укрспецторг групп") за заявкою Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (далі - ВДВС) на підставі виконавчого листа № 2-2572/2010 були проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить йому та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вважав, що торги були проведені незаконно, а саме: державний виконавець не повідомив його про накладення арешту на майно, відомості щодо складу та вартості майна, на яке накладений арешт, розмір вимог стягувача. Також ТОВ "Укрспецторг групп" за 15 днів до проведення торгів не опублікувало за місцем знаходження нерухомого майна у печатних виданнях засобів масової інформації повідомлення про нерухоме майно, яке підлягає реалізації. Також він був позбавлений права оскаржити оцінку майна, акт про проведення публічних торгів від 29 березня 2013 року не був направлений стягувачу та боржникам. Також при проведенні опису й арешту майна та проведення публічних торгів порушені права неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки не була отримана згода орану опіки та піклування.

З урахуванням уточнень, позивач просив визнати недійсними та скасувати публічні торги від 29 березня 2013 року по реалізації арештованого вищевказаного нерухомого майна, визнати протокол проведення публічних торгів від 29 березня 2013 року, лот № 1, реєстраційний номер 912554 недійним.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_3, квартири АДРЕСА_1, проведених 29 березня 2013 року. Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів № 01-233/13/Н від 29 березня 2013 року з реалізації майна, належного ОСОБА_3

У касаційній скарзі ТОВ "Укрспецторг групп", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що допущені, на думку позивача, порушення державним виконавцем до проведення торгів не можуть впливати на дійсність правочину, тобто прилюдних торгів, а права дітей не порушені, оскільки позивачем не доведено, що вони проживали у проданій з прилюдних торгів квартирі.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу). Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Такий дозвіл слід отримувати не лише при відчуженні майна батьками чи особами, які їх замінюють, але й у разі продажу майна у примусовому порядку, зокрема при виконанні судових рішень.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 18 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі -ВАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 54 806 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 17 вересня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави, предметом якого був транспортний засіб марки Lexus, модель ЕS350, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 11 лютого 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ВАТ "Ощадбанк" суму заборгованості за кредитом, відсотками і пені у розмірі 44 817 доларів 61 цент США, звернуто стягнення на предмет застави.

Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13 червня 2012 року з ОСОБА_3, ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором (відсоткам та пені) в сумі 17 248 доларів 87 центів США.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в ч. 5 ст. 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та комісійних засадах.

Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) , (далі - Положення) визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а, відтак, є правочином.

Згідно з ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Положенням.

Відповідно до п. 3.11 Положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Останні торги з реалізації майна, що належало ОСОБА_3, були призначені на 29 березня 2013 року, про що ОСОБА_3, ВДВС та ПАТ "Державний ощадний банк України" були повідомлені рекомендованим листом від 14 березня 2013 року. Вказані торги відбулися, а спірна квартира була реалізована за 183 100 грн ОСОБА_4

Районний суд вважав, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-116-цс12 від 24 жовтня 2012 року, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними відсутність відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію арештованого майна у зв'язку з проживанням у ньому неповнолітніх дітей, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Такий висновок суд обґрунтував відсутністю відомостей щодо реєстрації місця проживання цих неповнолітніх осіб у спірному житлі.

Проте апеляційний суд, посилаючись на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 30 квітня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ Якимченка С.А. Вказаною ухвалою встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані неповнолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язано заступника начальника Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ Затрубченка О.О. звернутися до органів опіки та піклування у встановленому законом порядку щодо отримання дозволу для передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1.

Зазначивши вказану ухвалу суду як преюдиційну, апеляційний суд не врахував, що інші сторони у справі не були учасниками тієї справи, тому визначені судом обставини на них не поширюються.

При цьому апеляційний суд не врахував, що на час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування прилюдних торгів вказана ухвала суду не набрала законної сили. Крім того, вказана ухвала була постановлена після проведення прилюдних торгів.

Також апеляційний суд послався на ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", якою проголошена неприпустимість зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

При цьому апеляційний суд вважав, що такий дозвіл слід отримувати не лише при відчуженні майна батьками чи особами, які їх замінюють, але й у разі продажу майна у примусовому порядку, зокрема при виконанні судових рішень.

Такі висновки апеляційного суду є передчасними, оскільки наявність дозволу органу опіки та піклування обов'язкова при укладенні договору, яким відчужується майно, в якому проживають неповнолітні діти. Прилюдні торги є способом виконання судового рішення, а, відтак, апеляційний суд не дав оцінки тому, чи потрібен такий дозвіл при їх проведенні, а якщо потрібний, то не спростував висновки районного суду про те, що діти не мали прав на житло на момент проведення торгів.

Таким чином, ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.