Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., Завгородньої І.М. Іваненко Ю.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Правекс Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Правекс Банк", ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним та заміну сторони у зобов'язанні за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року,

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Правекс Банк" (далі - ПАТ "Правекс Банк") звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 459 333 гривень 41 копійку, зазначивши в обґрунтування позову, що 26 вересня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Правекс Банк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 686-008/08Р, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 134 980 доларів США строком до 26 вересня 2028 року зі сплатою 12,49% річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 26 вересня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26 вересня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель взяв на себе відповідальність з позичальником перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 2 квітня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 182 693 доларів США, з яких: 130 484 долари США - заборгованість по кредиту, 1664,28 долари США - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 39 768 доларів США - непогашені відсотки за користування кредитом, 777 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь в солідарному порядку.

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору та переведення прав і обов'язків за кредитним договором на ОСОБА_5, в якому зазначив, що його волевиявлення на укладення кредитного договору не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, оскільки він не мав наміру брати кредит.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2013 року первісний позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Правекс Банк" заборгованість за кредитним договором станом на 2 квітня 2012 року в розмірі 1 362 895 гривень 36 копійок.

Вирішено питання про солідарне стягнення судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року в порядку ст. 303 ЦПК України рішення суду першої інстанції змінено в частині солідарного стягнення судового збору, ухвалено стягнути судовий збір у рівних частинах.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та з серпня 2009 року не сплачував щомісячну заборгованість.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення судового збору, апеляційний суд з посиланням на вимоги ст. 88 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору у рівних частинах.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди вірно встановили, що укладений кредитний договір відповідає вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 надав згоду на його укладення та підписання.

Висновок судів в цій частині є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, з висновками судів в частині стягнення кредитної заборгованості повністю погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 26 вересня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Правекс Банк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 686-008/08Р, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 134 980 доларів США строком до 26 вересня 2028 року зі сплатою 12,49% річних.

Пунктом 4.1 кредитного договору встановлено обов'язок позичальника погашати заборгованість за кредитом та сплачувати відсотки рівними частинами у сумі 562 долара США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Сторони передбачили у кредитному договорі відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у формі:

- пені за порушення строків сплати кредиту та/або процентів за - користування кредитом;

- штрафу у розмірі 3 % від суми одержаного кредиту за неповідомлення про зміну місця проживання (п. 9.2);

- штрафу у розмірі 100% від суми, зазначеної у п.1.1 за невиконання умов п. п. 3.1. 6.4.1 договору;

- пені у розмірі 0,05% за невиконання умов п. 6.1.13 договору.

Оскаржуваними судовими рішеннями з відповідачів в солідарному порядку стягнуто суму заборгованості за кредитом у розмірі 170575 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1362895 гривень 376 копійок, в тому числі: 130484 долари США - заборгованість по тілу кредиту, 224,88 долари США - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 39768 доларів США - непогашені відсотки за користування кредитом та 98,26 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

При цьому доводи відповідача ОСОБА_5 про сплив строку позовної давності, щодо застосування якого він заявив, суди визнали необґрунтованими, дійшовши висновку, що строк дії договору встановлено до 26 вересня 2028 року, а договору поруки - до 26 вересня 2031 року, а відтак, з цієї дати починається перебіг позовної давності за вимогами банку.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув, не зазначив період, за який стягується така сума, чи відповідає наданий банком розрахунок вимогам ст. 258 ЦК України та чи наявні підстави для припинення договору поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення вимог ст. 303 ЦПК України, на вказані вимоги закону уваги не звернув, помилково залишивши рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно з'ясувати характер спірних правовідносин, права й обов'язки сторін, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин і ухвалити у справі законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.