6-36845св13 Про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договорів купівлі-продажу будинку - 12.03.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Малиновської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди, за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_11, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договорів купівлі-продажу будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_12, подану в інтересах ОСОБА_11 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2013 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_13 на 1/3 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В обгрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її батько ОСОБА_13

Вона як донька має право на спадкування на 1/3 частини спірного будинку відповідно до ст. 1261 ЦК України.

У її батька було два сини: ОСОБА_14 та ОСОБА_15, на теперішній час вони померли, та відповідно до ст. 1266 ЦК України (за правом представлення) їх діти мають право успадкувати частину майна, яку повинні були успадкувати її брати.

Заяву в Чугуївську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини вона подала, проте свідоцтво про право на спадщину за законом не отримала. Брати теж цього не зробили.

У серпні 2007 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просив усунути ОСОБА_6 від права спадкування по закону після смерті її батька ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та визнати за ним право власності на спірний будинок в цілому в порядку набувальної давності.

Обгрунтовував свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його дід ОСОБА_13

ОСОБА_14, який помер, після подання заяви про прийняття спадщини фактично прийняв спадщину, оскільки на момент смерті проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_13

В той час як позивач ОСОБА_6 після подання заяви про прийняття спадщини, спадщину на себе не оформила, жодного інтересу до спадкового майна не виявляла, жодних дій не вчиняла щодо утримання будинку, стосунків зі своїм батьком вона не підтримувала.

Проте, через 27 років після смерті свого батька, вона порушує питання про визнання права власності на 1/3 частину будинку, проте вона повинна бути відсторонена від спадкування з огляду на положення п. 4 ст. 1224 ЦК України.

ОСОБА_7 вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України він як спадкоємець ОСОБА_14, який постійно проживав з моменту свого народження разом з спадкодавцем ОСОБА_13, має право в порядку набувальної давності на спірний будинок.

У вересні 2007 року ОСОБА_6 позовні вимоги уточнила та просила визнати за нею право власності на 1/3 частину спірного будинку після смерті її батька ОСОБА_13 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за нею право власності на 1/3 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після смерті її брата ОСОБА_15, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку та відшкодувати їй моральну шкоду, стягнувши зі ОСОБА_7 на її користь компенсацію у розмірі 5 000 грн 00 коп.

В обгрунтування позову посилалася на те, що крім її у батька після його смерті залишилися два сини, її рідні брати: ОСОБА_15 та ОСОБА_14 Їх мама померла раніше за батька - у ІНФОРМАЦІЯ_4 року її частку повністю успадкував їх батько.

ЇЇ брати також зверталися у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину за законом не оформили.

Таким чином відповідно до ст. 1267 ЦК України вона вважає, що кожному з них, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 належить по 1/3 частині спірного будинку.

ОСОБА_15 родинні стосунки з батьками не підтримував, участі в утриманні будинку не приймав. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_15 помер. Його діти: донька ОСОБА_17 померла у ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а син ОСОБА_23 у спірному будинку ніколи не проживав, його місцезнаходження не відомо. Після смерті ОСОБА_15 його 1/3 частку спадку вважає не витребуваною, оскільки його син ОСОБА_18 протягом 10 років не заявив про свої права на спадщину, а зараз вважається особою, яка пропустила строк для прийняття спадщини за законом.

ОСОБА_14 на момент смерті батька проживав у спірному будинку. Вони разом з ним утримували будинок та здійснювали догляд за батьком. Вона також приймала участь у похованні батька, який помер в лікарні під час операції.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року її брат ОСОБА_14 помер. Після його смерті залишилися його діти: син ОСОБА_19 та син ОСОБА_7

Відповідно до ст. 1266 ЦК України ОСОБА_19 та ОСОБА_7 мають право успадкувати частину майна, яку повинен був успадкувати їх батько, ОСОБА_14, тобто 1/3 частину на двох. ОСОБА_19 разом з батьком не проживав, про свої права на прийняття спадщини не заявив, останні 17 років мешкає в Росії.

ОСОБА_7, який є її племінником також на момент смерті свого батька, а її брата ОСОБА_14, у спірному будинку не проживав, фактично спадщину після смерті свого батька не прийняв, але ще до перебігу шестимісячного строку встановленого ст. 1270 ЦК України звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом про визнання права власності на весь будинок.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 липня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2007 року рішення місцевого суду скасовано за нововиявленими обставинами.

Проте, ОСОБА_7 на підставі рішення суду першої інстанції уклав договір купівлі-продажу спірного будинку з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і таким чином відчужив майно, яке належить їй у розмірі 1/3 частині після смерті її батька.

Крім цього позивач вважає, що вона має право і на іншу частину спірного будинку, оскільки 1/3 частина її брата ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року залишилася після його смерті не витребуваною, позивач вважає, що вона має право на 1/3 частину майна, оскільки на цей час залишилося три спадкоємця, це син померлого ОСОБА_10, місцезнаходження його не відоме, вона як рідна сестра померлого, за ст. 1262 ЦК України є спадкоємицею другої черги за законом, яка прийняла спадщину фактично та ОСОБА_15 - племінник померлого, який за ст. 1265 ЦК України є спадкоємцем за законом п'ятої черги.

ОСОБА_7 у жовтні 2007 року зустрічний позов уточнив та просив усунути ОСОБА_6 від права на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та визнати за ним право власності на весь спірний житловий будинок.

ОСОБА_6 у грудні 2008 року позовні вимоги уточнила та просила стягнути зі ОСОБА_7 в якості компенсації належної їй 1/3 частини спірного будинку у розмірі 34 845 грн.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05 грудня 2008 року зустрічний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05 грудня 2008 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію за 1/3 частину спірного будинку у розмірі 34 845 грн.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2009 року рішення місцевого суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи у травні 2010 року ОСОБА_20 позовні вимоги остаточно та підтримала та просила визнати за нею - ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину будинку, розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті свого батька - ОСОБА_13

Визнати за нею право власності на спірний будинок у розмірі 1/3 частини в порядку спадкування за законом після смерті її брата ОСОБА_15

Відшкодувати їй моральну шкоду зі ОСОБА_7 у розмірі 5 000 грн.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 грудня 2006 року.

Також, ОСОБА_10 у червні 2010 року звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/3 частину спірного будинку, продовжити йому строк для прийняття спадщини, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку від 29 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку від 10 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В решті вимог відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено.

Додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2012 року договір купівлі-продажу спірного будинку, укладений 29 грудня 2006 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка діяла в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_22 за реєстровим номером 5231, в 1/3 частині визнано недійсним.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2013 року заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року залишено без змін.

Додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2012 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_12, подану в інтересах ОСОБА_11, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволення позову, в решті судові рішення залишити без змін, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому будинок, розташованого в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцями першої черги були його діти: ОСОБА_6, ОСОБА_15 та ОСОБА_14, які прийняли спадщину шляхом подачі в установлений законом строк заяв про це до нотаріальної контори. У зв'язку з цим Чугуївською державною нотаріальною конторою Харківської області була заведена спадкова справа № 238/1980 р.

Тому, зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 посилалася на те, що ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер. Його діти - донька ОСОБА_17 померла у ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а син ОСОБА_10 у спірному будинку ніколи не проживав, його місцезнаходження не відоме.

Крім цього посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_14, після його смерті залишилися його діти син ОСОБА_19 та син ОСОБА_7 ОСОБА_19 у спірному будинку не проживав, фактично мешкає у Росії, а ОСОБА_7 також на момент смерті свого батька, а її брата ОСОБА_14, у будинку не проживав.

Згідно із ч. 3 ст. 213 ЦПК України рішення обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищевказані доводи позивача щодо обставин у справі не були встановлені або спростовані судом першої інстанції.

Суд першої інстанції взагалі усунувся від встановлення фактичних обставин у справі.

Не виправив цих недоліків і суд апеляційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині визнання права власності на 1/3 частину спірного будинку після смерті її батька ОСОБА_13, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вона прийняла спадщину після смерті батька шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_7, та ОСОБА_8, яка діяла від себе особисто та від імені малолітнього сина ОСОБА_9, останні були добросовічними набувачами майна відповідно до ст. 11 ЦК України, оскільки на день укладення цього правочину права власності на цей будинок продавця ОСОБА_7 було підтверджено рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 липня 2006 року, яке не було скасовано в установленому законом порядку.

Між тим, за висновком суду першої інстанції, ОСОБА_6, за якою визнається право власності на 1/3 частину спірного будинку, має право на захист своїх прав як власника, а тому зазначений договір необхідно визнати недійсним в частині 1/3 спірного будинку.

Скасовуючи додаткове рішення місцевого суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_15, та ОСОБА_8, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції не дав правової оцінки добросовісності набуття у власність спірного домоволодіння відповідачем ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 та ОСОБА_6 не є стороною договору та не може ставити питання щодо визнання договору недійсним, а як власник майна може звернутися до суду із віндикаційним позовом.

Разом з тим такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 фактично успадкувала 1/3 частину спірного будинку після смерті її батька ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_6 посилалася на те, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 липня 2006 року визнано за ОСОБА_7 право власності на спірний будинок.

Пізніше це рішення було скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою цього ж суду від 13 червня 2007 року.

Разом із тим, документи, які долучені до матеріалів справи, зазначеної інформації не містять.

Таким чином суди фактично не залучили до справи необхідні докази, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, не встановили та не спростували посилань позивача.

Крім цього позивач вважала, що вона має право власності на іншу 1/3 частину спірного будинку після смерті ОСОБА_15, який є її братом.

Проте, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції фактично обмежився констатування факту того, що ніхто зі спадкоємців не вчиняв дії, які б відповідно до ст. 549 ЦК УРСР свідчили про прийняття спадщини, а суд апеляційної інстанції цих недоліків суду першої інстанції не усунув, а погодився із висновками суду першої інстанції.

Судами у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_15

Не уточнив суд першої інстанції і підстав позову відповідно до ст. 388 ЦК України, з огляду на положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Оскільки від встановлення зазначених всіх фактичних обставин у справі, залежить і вирішення питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку, судові рішення підлягають скасуванню повністю із направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_12, подану в інтересах ОСОБА_11, задовольнити частково.

Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року, додаткове рішення цього ж суду від 02 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2013 року скасувати.