6-49364св13 Про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації - 12.03.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_4, третя особа - відділ державного земельного агентства у Пустомитівському районі Львівської області, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те що Раковецька сільська рада Пустомитівського району Львівської області своїми рішеннями від 25 серпня 2004 року № 118 та від 15 жовтня 2004 року № 129 спочатку виділила, а потім передала йому в приватну власність в кварталі забудови АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею відповідно 0,16 га та 0,1625 га, однак при підготовці технічної документації йому стало відомо про те, що земельну ділянку площею 0,1625 га в кварталі забудови АДРЕСА_1 рішенням Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19 жовтня 2010 року № 604 було передано у приватну власність ОСОБА_4

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним рішення Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19 жовтня 2010 року № 604 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1625 га в кварталі забудови АДРЕСА_1 ОСОБА_4, визнати недійсним державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4, а також скасувати запис про реєстрацію держаного акта.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не набув права власності на земельну ділянку площею 0,165 га в кварталі забудови АДРЕСА_1, також ним не надано доказів на підтвердження того, що рішенням Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19 жовтня 2010 року № 604 порушено його права та законні інтереси.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25 серпня 2004 року № 118 ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 0,16 га в кварталі забудови АДРЕСА_1. Рішенням Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 15 жовтня 2004 року № 129 ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 0,165 га в кварталі забудови АДРЕСА_1. Рішенням Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19 жовтня 2010 року № 604 ОСОБА_4 надано земельну ділянку площею 0,1625 га в кварталі забудови АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на підставі якого останнім отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

Відповідно до ст. ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з відповіддю відділу Держземагентства в Пустомитівському районі від 14 грудня 2012 року на адвокатський запит від 5 грудня 2012 року ОСОБА_3 на території Раковецької сільської ради державні акти не видавалися, а земельна ділянка з кадастровим номером 4623685600:01:002:0256 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4

Отже, зазначена відповідь, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4, рішення Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 15 жовтня 2004 року № 129 та від 19 жовтня 2010 року № 604 вказують на тотожність земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, відсутність у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України, жодним чином не спростовують та не заперечують законної сили рішень Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25 серпня 2004 року № 118 та від 15 жовтня 2004 року № 129.

Разом з тим голова Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_5 притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 365 КК України за фактом підробки рішення від 19 жовтня 2010 року № 604 та засуджений вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2012 року, чим і пояснюється подвійне передання однієї і тієї ж земельної ділянки у власність різним особам.

Згідно із ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, спірну земельну ділянку спочатку потрібно було вилучити у встановленому законом порядку у землекористувача, позивача, а потім вирішувати питання про надання її іншим особам.

Крім того, право особи на земельну ділянку, яку їй передано за рішенням органу місцевого самоврядування є охоронюваним законом інтересом і підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.

Проте суди в порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України на викладене уваги не звернули, не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.