6-48477св13 Про вжиття заходів забезпечення позову - 12.03.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справ за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс", закритого акціонерного товариства "Київгума" про виконання зобов'язання, за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Київгума" (далі - ЗАТ "Київгума") на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року,

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про вжиття заходів забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонено ЗАТ "Київгума" будь-яким способом здійснювати відчуження будь-яких об'єктів нерухомості, майнових прав на об'єкти нерухомості, що розташовані на території оздоровчого комплексу сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2; здійснювати реалізацію іменних процентних облігацій, що випущені ТОВ "Укрінформсервіс" з метою залучення коштів для фінансування реконструкції об'єктів нерухомості в зазначеному вище оздоровчому комплексі сімейного типу 6 грудня 2012 року та будь-які інші дії, пов'язані з розпорядженням об'єктами нерухомості, розташованими на території цього оздоровчого комплексу;

- заборонено ЗАТ "Київгума" та будь-яким третім особам чинити перешкоди у користуванні належними ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на праві власності нежитловими будинками літери "1Г", "1Б", "1Р" корпус 30, "1В", "1Ж" корпус 6, літ. "2П" корпус 19, "2К" корпус 25, "1К", корпус 24, літ. "2Л" корпус 27, літ. "1Н" корпус 14, літ. "1А" корпус 11, "1Е" корпус 4 по АДРЕСА_1 у тому числі шляхом: заборони/обмеження в'їзду/виїзду/проходу на/з територію оздоровчого комплексу сімейного типу, що знаходиться по АДРЕСА_2, на якій знаходяться належні позивачам на праві власності нежитлові будинки; заборони/обмеження доступу представникам підприємств, які здійснюють надання послуг з газо-, електро-, водопостачання, постачання інших комунальних послуг, охоронних послуг на/з територію оздоровчого комплексу сімейного типу, що знаходиться по АДРЕСА_2, на якій знаходяться належні позивачам на праві власності нежитлові будинки, та безпосередньо до самих будинків; відключення належних позивачам нежитлових будинків від електро-, газо-, водопостачання та від надання інших комунальних послуг.

- зобов'язано ЗАТ "Київгума" підключити до електроенергії відключені раніше нежитлові будинки літ. "1Г", літ. "1Б", літ. "1Р" корпус 30, літ. "1Ж" корпус 6 по АДРЕСА_2, що належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відповідно.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ЗАТ "Київгума" залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

У касаційній скарзі ЗАТ "Київгума", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року задоволено заяву позивачів про вжиття заходів забезпечення позову, заборонено ЗАТ "Київгума" вчиняти певні дії.

26 липня 2013 року арбітражний керуючий санацією ЗАТ "Київгума" - ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду, у якій просив скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу подано керуючим санацією боржника ЗАТ "Київгума" ОСОБА_15 26 липня 2013 року, який наділений відповідними повноваження строком до 13 жовтня 2013 року. Однак станом на дату розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а саме 29 жовтня 2013 року, відомостей про продовження процедури санації ЗАТ "Київгума" та повноважень керуючого санацією ОСОБА_15 не надано і у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений господарським судом термін повноважень керуючого санацією ОСОБА_15, яким підписана апеляційна скарга, сплинув, а тому залишив апеляційну скаргу без розгляду.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

За формою та змістом скарга має відповідати ст. 295 ЦПК України, зокрема згідно з ч.6 цієї статті до апеляційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

Порядок прийняття апеляційної скарги до розгляду передбачений ст. 297 ЦПК України, ч. 2 якої передбачає залишення апеляційної скарги без руху у разі якщо вона не оформлена відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України і надання терміну для усунення недоліків скарги, про які має бути зазначено в ухвалі судді.

Якщо сторона відповідно до ухвали судді у встановлений строк виконає вимоги судді, визначені ст. 295 ЦПК України, апеляційна скарга вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше вважається неподаною і повертається стороні, що її надала.

З матеріалів справи убачається, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_15 26 липня 2013 року, була прийнята апеляційним судом.

Зокрема, ухвалою цього суду від 29 серпня 2013 року встановлено, що апеляційна скарга подана повноважною особою, та відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою від 29 серпня 2013 року проведено підготовчі дії та справу призначено до розгляду на 10 жовтня 2013 року, а ухвалою від 14 жовтня 2013 року справу призначено до розгляду на 29 жовтня 2013 року, проведено розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 304 ЦПК України передбачено, що справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Тобто, ст. 310 ЦПК України, яка відсилає до ст. 207 ЦПК України, застосовується лише для тих підстав, які спеціально передбачені в главі 1 "Апеляційне провадження".

Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що дотримання вимог ЦПК України (1618-15) щодо форми та змісту апеляційної скарги перевіряється судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, а пославшись на те, що скаргу подано особою, яка не мала права на її подання та підпис, дійшов помилкового висновку про залишення апеляційної скарги без розгляду, керуючись при цьому положеннями ст. ст. 207, 310 ЦПК України, оскільки вони встановлюють випадки залишення без розгляду саме позовної заяви та стосуються повноважень апеляційного суду щодо рішення суду першої інстанції.

При цьому у порушення ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті спору, постановив помилкову ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції постановив незаконну ухвалу, яка не відповідає вимогам процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року потрібно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.