Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Кадєтової О.В.,Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_6, треті особи: Обслуговуючий кооператив товариство індивідуальних забудовників "Барвінок", Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 07 жовтня 2013 року,

У січні 2011 року прокурор Нахімовського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_6, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, серії ЯИ № 072634, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301607. Витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:56:002:0072.

Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 19 червня 2013 року позовні вимоги заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради задоволено. Визнано недійсним виданий на ім'я ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1 серії ЯИ № 072634, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06 квітня 2010 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301607. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 07 жовтня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора м. Севастополя просить рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що визнання державного акта на право власності на землю, як правовстановлюючого документа без оспорювання рішення, що надало право на отримання цього акта та визнання дій щодо цього факту незаконним законом не передбачено, тобто без визнання недійсним рішення про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним державного акта на неї.

Проте повністю погодитися з висновками апеляційного суду не можна з таких підстав.

Судами встановлено, що розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06 квітня 2010 року № 1032-р затверджено обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Барвінок" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із встановленням її меж в натурі, розташованої у районі мису Сарич, загальною площею 12,0 га для надання у власність членам цього кооперативу земельних ділянок для індивідуальної дачної забудови.

На підставі вказаного розпорядження членам обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Барвінок" надано у власність земельні ділянки, загальною площею 12,0 га, розташовані у районі мису Сарич для індивідуального дачного будівництва відповідно до додатку, з віднесенням цих земельних ділянок до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі зазначеного розпорядження відповідачу 06 квітня 2010 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯИ № 072634, кадастровий номер 8536300000:56:002:0072, для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 21 червня 2010 року № 1475-р скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06 квітня 2010 року № 1032-р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 квітня 2012 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1475-р від 21 червня 2010 року.

Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих № 3/93 від 08 лютого 1977 року "Про межі районів м. Севастополя" затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів, а згідно рішення Севастопольської міської Ради № 4114 від 13 грудня 2005 року "Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року" земельна ділянка знаходиться в Балаклавському районі в межах території населеного пункту - м. Севастополь.

Рішенням Севастопольської міської ради від 13 березня 2007 року № 1644 землі прибережної зони від мису Айя до меж міста Ялта на мисі Сарич віднесено до земель рекреаційного призначення за виключенням земельних ділянок, раніше віднесених до інших категорій земель.

Отже, спірна земельна ділянка за територіальним принципом не перебуває в юрисдикції Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідно до ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів № 7/221 від 03 березня 1979 року Севастопольському лісгоспзагу (на цей час Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство") відведені земельні ділянки в районі Батілімана (що відповідає на цей час розташуванню Севастопольської зони ПБК).

За повідомленням директора ДП "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" від 19 червня 2013 року, земельні ділянки, які були надані у власність членам ОК "ДБТІЗ "БАРВІНОК", розташовані за адресою АДРЕСА_1 входять до складу земель лісового фонду та знаходяться у користуванні Державного підприємства, що підтверджується витягом з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України (3852-12) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство".

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

Пунктом 9 ст. 149 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч.5-8 ст. 149 ЗК України, а п. 5 ст. 27 ЛК України встановлено, що уряд у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Згідно із ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визначається недійсним.

Суд першої інстанції дійшов вірного та ґрунтовного висновку про те, що у порушення вимог ст. 118 Земельного кодексу України ОСОБА_6 до Севастопольської міської ради або районної адміністрації із заявами про передачу спірної земельної ділянки у власність не зверталась та крім цього судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до населеного пункту м. Севастополя, а розпорядження спірною земельною ділянкою здійснюється відповідною радою згідно із п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) .

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а за ст. 387 цього ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо витребування спірної земельної ділянки від відповідача на користь Севастопольської міської ради, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство".

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у апеляційного суду були відсутні правові підстави для відмови в задоволені позову прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 07 жовтня 2013 року скасувати, а рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 19 червня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.