Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-Харківське будівельне управління" в особі ліквідатора Макаричева Володимира Васильовича до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про зобов'язання зняти заборону на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-Харківське будівельне управління" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року,

ТОВ "ЛІК-Харківське будівельне управління" в особі ліквідатора Макаричева В.В. звернулося до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про зобов'язання зняти заборону на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, посилаючись на те, що постановою господарського суду Харківської області від 12 липня 2011 року в справі про банкрутство ТОВ "ЛІК-Харківське будівельне управління" (позивача) № Б-50/14-09 відносно банкрута - "ЛІК-Харківське будівельне управління" введено процедуру ліквідації, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Макаричева В.В.

Відповідно до п. 3 зазначеної постанови, п. 1 ч. 7 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були зняті всі арешти, накладені на майно боржника, та інші обмеження з розпорядження майном підприємства-банкрута, в тому числі й податкова застава.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було накладено заборону на нерухоме майно (арешт), а саме квартири, майнові права (незавершене будівництво) за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331, на підставі іпотечного договору від 31 січня 2008 року, укладеного між АКБ "Київ" (іпотекодержатель) та ТОВ "Регіон-Інвест" (іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого у реєстрі за № 589, та договору про внесення змін до іпотечного договору від 23 липня 2008 року, укладеного між АКБ "Київ" (іпотекодержатель) та ТОВ "Регіон-Інвест" (іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Указані обтяження зареєстровані у Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна:

31 січня 2008 року - №№ 6504129, 6504156, 6504168, 6504186, 6504195, 6504208, 6504226, 6504253, 6504264, 6504276, 6504282, 6504294, № 6504313, 6504320, 6504328.

01 лютого 2008 року - № 6513918

23 липня 2008 року - №№ 7618150, 7618264, 7618299, 7618331, 7618370, 7618410, 7618464, 7618512, 7618632, 7618670-7618700, 7618757, 7618796, 7618846.

У зв'язку з прийняттям постанови господарським судом Харківської області від 12 липня 2011 року ліквідатор Макаричев В.В. звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і заявою вих. № 52 від 25 липня 2011 року про скасування заборони на нерухоме майно та арешт, а саме квартири, майнові права (незавершене будівництво) за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331, накладених на підставі іпотечного договору від 31 січня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі за № 589 та договору про внесення змін до іпотечного договору від 23 липня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі за № 4075.

Проте, як зазначав позивач, листом від 12 серпня 2011 року № 11/01-16 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відмовлено у знятті вказаних заборон на відчуження з посиланням на норми Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2012 року надано роз'яснення, що після визнання ТОВ "ЛІК-ХБУ" банкрутом повинні бути скасовані обтяження, у тому числі й заборони на відчуження майнових прав на квартири та нежитлові приміщення у незавершених будівництвом об'єктах, що належать банкруту, у тому числі за адресою м. Харків, вул. Шевченка, 331а, адреса недобудованого житлового будинку рішенням виконкому Київського району м. Харкова від 18 травня 2010 року № 95-6 змінена з м. Харків, вул. Шевченка, 331 на м. Харків, вул. Шевченка, 331а.

Листом від 26 липня 2012 року № 26/07 ліквідатор Макаричев В.В. повторно звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про скасування заборон, до листа було додано ухвалу господарського суду Харківської області від 16 липня 2012 року, зазначений лист отримано відповідачем 07 серпня 2012 року.

Листом від 22 вересня 2012 року № 06/01-16 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відмовлено у знятті вказаних заборон на відчуження з посиланням на норми ст. 74 Закону України "Про нотаріат" та положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "ЛІК-Харківське будівельне управління" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що договором іпотеки від 31 січня 2008 року забезпечено виконання зобов'язань ТОВ "Регіон-Інвест" за кредитним договором від 16 січня 2008 року № 05/08, укладеним між АКБ "Київ" як кредитором та ТОВ "Регіон-Інвест" як боржником на суму кредиту 12 901 604 грн 47 коп. Згідно з умовами іпотечного договору майнові права на квартири та нежилі приміщення в житловому будинку, який будується за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331, є предметом іпотеки за цим іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 588 із змінами та доповненнями до нього.

Іпотекодавцем за договором є ТОВ "Регіон-Інвест", іпотекодержателем - АКБ "Київ". На момент передачі в іпотеку майнових прав на зазначене нерухоме майно, іпотекодавцем було надано відповідні документи про належність йому зазначених майнових прав, а саме: договір № 2-Х/Ш-331 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладений 07 листопада 2007 року між іпотекодавцем та ТОВ "ЛІК-Харківське будівельне управління" та акт приймання-передачі майнових прав від 07 листопада 2007 року; договір № В/9 про відступлення права вимоги, укладений 27 серпня 2007 року між іпотекодавцем та ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" за договором № 9 про інвестування будівництва нежитлових приміщень в будинку за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331 від 04 жовтня 2006 року, укладеного між ТОВ "ЛІК-Харківське будівельне управління" та ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг".

На підставі іпотечного договору було накладено заборону відчуження предмету іпотеки.

В ухвалі Господарського суду Харківської області від 16 липня 2012 року по справі № Б-50/14-09 про роз'яснення постанови суду, зазначено, що після визнання судом ТОВ "ЛІК-ХБУ" банкрутом повинні бути скасовані обтяження, в тому числі і заборони на відчужений майнових прав на квартири та нежитлові приміщення в незавершених будівництвом об'єктах, що належать банкруту за адресою: м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 156 та м. Харків, вул. Шевченка, 331а.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, посилаючись на положення Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , виходив із того, що позивач не довів неправомірність укладання іпотечного договору, предметом якого стали майнові права на зазначену нерухомість, не звертався до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав сторонами даного договору.

Зокрема, суд виходив із того, що в ухвалі господарського суду від 16 липня 2012 року зазначено, що на підставі ст. 7 п. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. А заборону відчуження накладено на предмет іпотеки за іпотечним договором, до складу якого входять майнові права виключно на ті квартири та нежилі приміщення, які згідно з наданими іпотекодавцем документів, на момент укладання іпотечного договору були продані та передані товариством "ЛІК- ХБУ" іншому суб'єкту (іпотекодавцю).

Повідомлень про наявність чинного судового рішення про визнання банкрутом іпотекодавця - ТОВ "Регіон-Інвест", майно якого обтяжено забороною відчуження та іпотекою, а також повідомлень про наявність чинного судового рішення про припинення дії іпотечного договору або визнання його недійсним або неукладеним, повідомлень про припинення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою майнових прав на квартири та нежитлові приміщення до нотаріуса не надходило. Згідно із зазначеним іпотечний договір є дійсним і підстав для зняття заборони немає.

Позивач не довів неправомірність укладання іпотечного договору, предметом якого стали майнові права на зазначену нерухомість, не звертався до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав сторонами цього договору.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року (а.с. 39-41) докази скасування якого в справі відсутні, за ТОВ "ЛІК-Харківське будівельне управління" визнано право власності на нерухоме майно у виді незавершеного будівництва ж/б № 156, розташованого на земельній ділянці за адресою: проспект 50-річчя СРСР, 156 м. Харкова, та ж/б № 331, розташованого на земельній ділянці за адресою: вул. Шевченка, 331, м. Харкова.

Як встановлено судами, позивач звернувся до нотаріуса із вимогою про зняття заборони відчудження квартир, майнових прав (незавершене будівництво) за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331.

Разом із тим, відхиляючи позов з огляду на обтяження іпотекою майна належного ТОВ "Регіон-Інвест", а не позивачу, суд оцінки рішенню господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року не надав, та висновків про відсутність порушених прав позивач прийшов передчасно.

Статтею 7 Закону України "Про нотаріат" установлено, що нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси України, визначено ст. 34 Закону України "Про нотаріат". Так, до нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси України, належить, зокрема, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Порядок зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна визначено ст. 74 зазначеного Закону, згідно з якою, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна.

У той же час відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" (410-2004-п) , а також наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5 (z0364-99) "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657 (z0364-99) , що були чинними станом на момент зверення позивача до нотаріуса із вимогою про зняття заборони, державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви та приватні нотаріуси визначені реєстраторами Державною реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Указаними нормативними актами передбачено, що реєстратори, зокрема, наділені повноваженнями щодо вилучення записів про накладені заборони, арешти щодо нерухомого майна, а також про обтяження майна іпотекою із вказаних Реєстрів на підставі відповідного рішення суду.

Чинна на час вирішення спору редакція ст. 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ) передбачала також, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог, рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, у разі надходження до нотаріуса постанови суду про скасування арештів, накладених на майно боржника, та інших обмежень щодо розпорядження майном, нотаріус при внесенні відповідних відомостей до вищевказаних реєстрів здійснює функцію реєстратора, а отже, така дія може бути вчинена будь-яким нотаріусом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 1952-IV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Під такими діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведеного суди також не врахували, не звернули увагу на те, що спір виник саме з приводу вчинення нотаріусом ОСОБА_4 дій як спеціальним суб'єктом - державним реєстратором, оцінка законності яких не належить до компетенції суду, що вирішує спори за правилами цивільного судочинства.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-Харківське будівельне управління" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.