Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року,

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 14 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 500 тис. грн зі сплатою 17 % річних до 4 лютого 2009 року, після внесення змін під 18 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, як він, так і поручитель на претензії не реагували, станом на 3 серпня 2009 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 608 585 грн 53 коп., яка була стягнута за рішенням суду, яке не виконане. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 585 609 грн 48 коп.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 червня 2013 року позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 585 609 грн 48 коп. заборгованості по кредиту; 1 700 грн понесених судових витрат за оплату державного мита; 120 грн понесених судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за договором кредиту у сумі 174 876 грн 63 коп., у тому числі 51 991 грн 98 коп. - 3 % річних та 122 884 грн 65 коп. інфляційних нарахувань за період з 5 лютого 2009 року по 31 жовтня 2012 року. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" по 910 грн судових витрат з кожного. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", суд першої інстанції правильно виходив із того, що позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, допустив заборгованість по кредиту, яка стягнута солідарно з позичальника і поручителя, проте рішення суду не виконане, тому з них підлягають стягненню інші нарахування, передбачені законом і договором (проценти за користування кредитом, пеня, 3 % річних, інфляційні), не стягнуті ухваленим раніше судовим рішенням.

Скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги щодо стягнення прострочених відсотків, комісійних та пені за несвоєчасну сплату відсотків та комісійних нарахувань виходить за межі сум, які можуть бути стягнуті з відповідачів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки вся сума заборгованості за кредитним договором з них уже стягнута рішенням суду.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом першої інстанції установлено, що 14 лютого 2008 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 500 тис. грн зі сплатою 17 % річних до 4 лютого 2009 року, а з 1 червня 2008 року - 18 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

У зв'язку із допущеною заборгованістю рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2011 року з відповідачів стягнута заборгованість у розмірі 608 585 грн 53 коп., яке не виконане.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-116 цс 13 від 6 листопада 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору та ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.3 кредитного договору сторони встановили відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату останнім сум кредитів та/або процентів за користування ним, та/або комісій, та/або процентів за неправомірне користування кредитом у вигляді пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочення, та нараховується щоденно.

Пунктом 6.6 кредитного договору передбачено, що він діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно умов укладеного договору.

У зв'язку з наведеним суду слід визначитись із змістом пункту договору, де зазначено, що кредит надано на строк до 4 лютого 2009 року із п. 6.6 цього договору.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Разом із тим із розрахунку банка вбачається, що пеня нараховувалась більше одного року (з 11 серпня 2009 року по 31 жовтня 2012 року).

Отже апеляційний суд, не звернув уваги на зазначені умови договору та вимоги закону; всі фактичні обставини не встановив, правовідносини сторін не визначив.

У зв'язку з наведеним, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.