Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Кадєтової О.В.,Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - комунальне підприємство "Сімферопольське МБРТІ", про встановлення порядку користування земельною ділянкою, розподіл домоволодіння та його виділення в натурі, усунення перешкод у користуванні, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2013 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, розподіл домоволодіння та його виділення в натурі, усунення перешкод у користуванні. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є власником 5/100 часток домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1. Іншими співвласниками є ОСОБА_7, якому належить 7/100 часток, а також ОСОБА_8, якій належить 88/100 часток зазначеного домоволодіння. Попередніми власниками 5/100 часток ОСОБА_9, ОСОБА_10 було укладено мирову угоду з відповідачами, яка була затверджена ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 09 жовтня 2008 року, відповідно до якої за ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнано право користування 830 кв.м, за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - 630 кв.м, у загальному користуванні залишено земельну ділянку площею 60 кв. м, як спільний двір. З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 лютого 2013 року, виділити та розділити житлові будинки та надвірні споруди спірного домоволодіння між співвласниками та припинити їх право спільної часткової власності на зазначене домоволодіння, усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановленого паркана, а також зобов'язати КП "Сімферопольське МБРТІ" присвоїти виділеному позивачу будинку окрему поштову адресу.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Поділено в натурі житлові будинки та надвірні споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Виділено в натурі ОСОБА_6 на праві приватної власності в рахунок 5/100 частин належної їй частки домоволодіння АДРЕСА_1 у приміщенні житлового будинку літ. "А": житлова кімната № 2-1 площею 9,5 кв.м., кухня № 2-2 площею 5,9 кв.м., в літ. "а" тамбур: коридор № 2-3 площею 6,6 кв.м., сарай літ. "Б". Виділено в натурі ОСОБА_7 на праві приватної власності в рахунок 7/100 частин належної йому частки домоволодіння АДРЕСА_1: у приміщенні житлового будинку літ. "А" житлова кімната №1-4 площею 11,9 кв.м., ванна кімната №1-5, площею 3,8 кв.м., в літ. "А-1" прибудова: житлова кімната № 1-3 площею 10,0 кв.м., кухня № 1-2 площею 3,3 кв.м. Виділено в натурі ОСОБА_8 на праві приватної власності в рахунок 88/100 частин належної їй частки домоволодіння АДРЕСА_1 у приміщенні житлового будинку літ. "Д": цокольний поверх - кухня № 1-1 площею 15,9 кв.м., комора № 1-2 площею 3,3 кв.м., сарай № 1-3 площею 13,7 кв.м., сарай № 1-4 площею 17,3 кв.м., коридор № 1-5 площею 5,8 кв.м., котельна № 1-6 площею 6,7 кв.м., на першому поверсі - коридор № 1-7 площею 4,2 кв.м., ванна кімната № 1-8 площею 2,7 кв.м., житлова кімната № 1-9 площею 7,4 кв.м., житлова кімната № 1-10 площею 9,7 кв.м., коридор № 1-11 площею 13,7 кв.м., житлова кімната № 1-12 площею 14,7 кв.м., житлова кімната № 1-13 площею 19,3 кв.м., комора № 1-14 площею 1,4 кв.м., в літ. "д" тамбур площею 7,4 кв.м., вхід до цоколю площею 7,9 кв.м., балкони - площею 18,1 кв.м., ганок площею 2,8 кв.м., вбиральню літ. "У". Припинено право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Встановлено між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 відповідно до 2-го варіанту порядку користування земельної ділянки додаток № 3 до висновку комплексної судової будівельно-технічної експертизи № 233-18/10 від 20 лютого 2013 року, виділено в користування ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 803 кв.м., земельну ділянку розміром 60 кв.м. залишено в загальному користування. Зобов'язано відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_6 шляхом знесення самовільно встановленого паркана на належній ОСОБА_6 частки земельної ділянки. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять ухвалені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що згідно положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Земельна ділянка між співвласниками поділена з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи на підставі існуючого порядку користування земельною ділянкою.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до технічного висновку від 03 жовтня 1973 року встановлено, що на праві приватної особистої власності ОСОБА_12 належить 44/100 частин будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_13 - 56/100 частин вказаного домоволодіння. Загальна площа земельної ділянки становить 1493 кв.м, в тому числі під двором (дорогою) 60 кв.м. (а.с. 17).

Рішенням товариського суду 2-го кварталу селища Заводське від 16 травня 1974 року між попередніми власниками домоволодіння АДРЕСА_1 був встановлений порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_14 залишена в користуванні земельна ділянка площею 803 кв.м. разом з забудованою частиною, в користування ОСОБА_12 залишена земельна ділянка площею 630 кв.м. разом з забудованою частиною, земельна ділянка 60 кв.м. вважається двором загального користування (а.с. 19).

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнана та затверджена мирова угода, відповідно до якої відповідачі визнають, що порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 визначений рішенням товариського суду другого кварталу сел. Заводське від 16 травня 1974 року, яким в користування позивачів перейшла по правонаступництву земельна ділянка площею 803 кв.м., а в користування відповідачів земельна ділянка площею 630 кв.м., а в загальному користування сторін знаходиться земельна ділянка площею 60 кв.м., як спільний двір, на якому облаштований в'їзд на земельну ділянку. Відповідачі зобов'язалися не чинити перешкод в визначеному порядку користування ділянкою (а.с. 22).

Відповідно до договору дарування частки жилих будинків, укладеного 23 серпня 2012 року між ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, остання прийняла в дар 5/100 часток двох жилих будинків з відповідною часткою надвірних споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6). На земельній ділянці площею 1493 кв.м розташовано два цілих кам'яних жилих будинка, зазначених в плані під літ . "А" жилою площею 31,4 кв.м, загальною площею 51,0 кв.м та літ. "Д" жилою площею 51,1 кв.м, загальною площею 135,8 кв.м, сарай "Б", оглядова яма під літ. "К", вбиральня "У", споруди.

За договором міни квартири на частину будинку, укладеному 31 січня 1996 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_8, остання отримала внаслідок міни у власність 88/100 частин спірного будинку з надвірними спорудами та в її конкретне користування перейшов житловий будинок літ. "Д" з цокольним поверхом, загальною жилою площею 51,1 кв.м, гараж літ. "Е" (а.с. 110).

На підставі договору купівлі-продажу, укладеному 17 квітня 1996 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_7, останній став власником 7/100 частин спірного будинку з надвірними спорудами (а.с. 109). На земельній ділянці розміром 1501 кв.м розташовані: два жилих будинку, зазначених в плані під літ. "А", жилою площею 31,4 кв.м, літ "Д", жилою площею 51,1 кв.м, сарай "Б", гараж "Е", вбиральня "Ж", вбиральня "З".

Висновком комплексної судової будівельно-технічної експертизи № 233-18/10 від 20 лютого 2013 року, проведеної ТОВ "Судова експертна палата" запропоновано варіанти користування земельною ділянкою (а.с. 51-71) на вирішення суду надано два варіанти користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, у відповідності та з урахуванням рішення товариського суду 2-го кварталу сел. Заводське від 16 липня 1974 року, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя про затвердження мирової угоди від 09 жовтня 2008 року та виділення позивачу в користування 803,0 кв.м, зокрема, ОСОБА_17 передати в користування земельну ділянку в індивідуальне користування, площею 803,0 кв.м, в загальному користуванні трьох співвласників залишити (60,0/3) 20,0 кв.м, загальна площа, яка за цим висновком переходить до ОСОБА_6 становить 823 кв.м; ОСОБА_7, ОСОБА_8 передати у користування земельну ділянку площею 630 кв.м, в загальному користуванні трьох співвласників залишається (60,0/3*2) 40,0 кв.м, загальна площа, яка за цим висновком переходить до ОСОБА_6 становить 670 кв.м.

Висновком додаткової комплексної судової будівельно-технічної експертизи № 61/395-2013від 23 квітня 2013 року (а.с. 129-145) було враховано інтереси співвласників спірного домоволодіння без об'єднання часток відповідачів.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Частиною 2 статті 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Із роз'яснень, викладених у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за № 7 від 16 квітня 2004 року (va007700-04) , вбачається, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 214 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, зокрема, не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ частки із майна в натурі, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Суди ж фактично припинили право спільної часткової власності інших співвласників, що передбачено лише нормами ст. 365 ЦК України. Вирішуючи питання щодо виділення позивачу в натурі її частини спірного домоволодіння у вигляді окремих приміщень, суд виходив лише з відсутності заперечень інших співвласників щодо такого виділення з урахуванням порядку користування, який склався між попередніми його власниками, не з'ясувавши належним чином чи відповідає такий виділ в натурі її частці у спірному домоволодінні, не роз'яснивши при цьому в порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України можливість призначення експертизи для правильного визначення відповідності часток кожного із співвласників будинку.

Водночас, визначаючи порядок користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції відкинув посилання відповідачів щодо неможливості встановлення порядку користування земельною ділянкою в зв'язку з відсутністю межових знаків земельної ділянки, не звернувши уваги на те, що в договорі купівлі-продажу від 17 квітня 1996 року (а.с. 109) розмір земельної ділянки зазначений 1501 кв.м, в той час як розмір земельної ділянки за іншими правовстановлюючими документами становить 1493 кв.м, не надавши вказаним розбіжностям належної оцінки. Також, приймаючи до уваги варіант № 2 порядку користування спірною земельною ділянкою, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 лютого 2013 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що такий поділ здійснювався з урахуванням часток 5/100 та 95/100 відповідно, в той час як таких часток між співвласниками не встановлено та одночасно не надав оцінки висновкам додаткової судової будівельно-технічної експертизи, яка призначалась для встановлення порядку користування земельною ділянкою з врахуванням інтересів всіх співвласників спірного домоволодіння без об'єднання часток відповідачів.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.