Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В., Нагорняка В.А., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 31 жовтня 2013 року,

У вересні 2004 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача, а також зняття останньої з реєстраційного обліку за вказаною адресою з тих підстав, що вона, ОСОБА_6, є власником вказаної квартири та придбала її за договором купівлі-продажу від 21 серпня 2004 року, укладеним між нею та представником ОСОБА_7 - ОСОБА_8 Однак, відповідач не звільнив вказане житло та відмовляється знятися з реєстраційного обліку.

У квітні 2005 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом, який уточнила і просила визнати недійсними довіреність, видану 20 серпня 2004 року нею на ім'я ОСОБА_8 та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що її волевиявлення на оформлення довіреності не було вільним, оскільки вона страждає психічним захворюванням, не мала намірів відчужувати вказану квартиру та на неї чинився психологічний та фізичний тиск третіми особами, відносно яких порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, до того ж кошти від продажу квартири вона не отримувала.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 31 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. У решті позову ОСОБА_6 - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_7 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 36,5 кв.м, належала на праві власності ОСОБА_7 20 серпня 2004 року ОСОБА_7 була видана довіреність на ім'я ОСОБА_8 на право продажу зазначеної квартири на умовах та на його розсуд. З договору купівлі - продажу квартири від 21 серпня 2004 року вбачається, що продавець ОСОБА_7, від імені якої за довіреністю від 20 серпня 2004 року діяв ОСОБА_8, продала, а покупець ОСОБА_6 купила належну продавцю квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до п.3 вказаного договору, продаж квартири здійснено за 7 тис. грн., які сплачені покупцем представнику продавця до підписання договору. Пунктом 5 вказаного договору передбачений обов'язок продавця звільнити квартиру і передати її в розпорядження покупця в строк до 5 вересня 2004 року.

ОСОБА_7, обґрунтовуючи свої вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсною довіреності від 20 серпня 2004 року, посилалася на те, що при видачі довіреності вона в силу психічного захворювання та під впливом третіх осіб не могла усвідомлювати своїх дій і керувати ними (ст. 225 ЦК України). Крім того, договір купівлі-продажу спірної квартири від 21 серпня 2004 року вчинений проти її справжньої волі та волі її представника ОСОБА_8 внаслідок застосування до них фізичного та психічного тиску з боку іншої особи, договір укладений на вкрай невигідних умовах.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 20 серпня 2004 року при видачі довіреності не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не надано, а тому підстав для задоволення зустрічної позовної заяви в частині визнання недійсною довіреності на вчинення правочину з купівлі-продажу квартири з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, - не вбачається.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з підстав застосування до ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 фізичного та психічного тиску з боку іншої особи та укладення договору на вкрай невигідних умовах, суд дійшов висновку про недоведеність цих вимог.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині виселення ОСОБА_7 із спірної квартири, суд посилаючись на ст. 391 ЦК України, якою передбачено що власник майна (квартири) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, дійшов обґрунтованого висновку про підставність й обґрунтованість цих позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.