6-1714св14 Про право на спадщину за законом - 05.03.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні земельною діляною, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Веселівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - Судацька державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, про визнання недійсними та скасування рішення сільської ради, державного акта та свідоцтв про право на спадщину за законом за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він та ОСОБА_6 є власниками земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, яка межує із земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Посилаючись на те, що вони самочинно звели на частині його земельної ділянки сарай, чим порушили його право власності та користування земельною ділянкою, позивач просив: зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення у придатний для використання стан і знесення самовільних споруд; зобов'язати відповідачів поновити межі земельної ділянки; стягнути з відповідачів 10 тис. грн. моральної шкоди.

У червні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому вказували на те, що у 1992 році ОСОБА_7 придбав житловий будинок АДРЕСА_2, а 12 грудня 1997 року Веселівська сільська рада передала йому у приватну власність земельну ділянку, розташовану під цим будинком. Після його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вони дізналися, що частина їхнього сараю літ. "Г" знаходиться на сусідній земельній ділянці, яка належить ОСОБА_8 Ураховуючи викладене, позивачі просили: визнати недійсним та скасувати рішення Веселівської сільської ради м. Судака від 01 лютого 1995 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,13 га, розташованої по АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати акт на право власності на зазначену земельну ділянку; визнати свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_9, недійсними.

Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Веселівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим від 01 лютого 1995 року у частині передачі в приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки, площею 0,13га, розташованої по АДРЕСА_1. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1313 га, розташовану по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_8 та скасовано його державну реєстрацію. Визнано свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 лютого 2010 року, видане на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, а також від 20 травня 2010 року, видане на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_6 недійсними. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й вирішити спір по суті позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що сарай було зведено спадкодавцем ОСОБА_7 не самочинно, а при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_8 він опинився на його території, що є порушенням норм ЗК України (2768-14) , так як спочатку треба було припинити право ОСОБА_7 на спірну частину земельної ділянки. Підписаний ним 30 жовтня 1994 року акт узгодження меж земельних ділянок не має правового значення, так як не доведено, що спадкодавець знав про порушення свого права.

Проте повністю з таким висновком судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що у 1992 році ОСОБА_7 придбав житловий будинок АДРЕСА_2, а 12 грудня 1997 року Веселівська сільська рада передала йому у приватну власність розташовану під ним земельну ділянку. Спадкоємцями після його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, стали ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Сусідня земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1, належала ОСОБА_8, а після його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та після смерті ОСОБА_10, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, була успадкована ОСОБА_6 та ОСОБА_6

Пред'являючи зустрічний позов, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилались на те, що до складу земельної ділянки ОСОБА_8 була безпідставно включена частина земельної ділянки, що була раніше передана іншому спадкодавцю - ОСОБА_7, та на якій розміщений їхній сарай.

Згідно зі ст. ст. 71, 75, ЦК УРСР (1540-06) , який діяв на час спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін.

Відповідно до положень ст. 76 ЦК УРСР 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суди не перевірили, чи міг ОСОБА_7 як попередній власник дізнатися про порушення свого права під час отримання земельної ділянки у власність від Веселівської сільської ради, тобто у 1997 році.

Позов про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради від 01 лютого 1995 року та акта про право власності на земельну ділянку від 26 вересня 1997 року пред'явлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у січні 2013 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Згідно зі ст. 80 ЦК УРСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Таким чином, вирішуючи зустрічний позов, поданий з пропуском строку позовної давності, судам насамперед необхідно встановити з дотриманням положень ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК початок перебігу строку позовної давності, причини його пропуску, наявність поважних причин для його поновлення та для захисту порушеного права.

На наведене суди уваги не звернули, не встановили, чи звертався ОСОБА_7 за життя до суду за захистом свого порушеного права, та не дали належної правової оцінки акту погодження меж земельних ділянок між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 30 жовтня 1994 року, що може свідчити про відсутність спору між ними про межі спірних земельних ділянок, не вказали поважності причин пропуску строку позовної давності та не навели належних підстав для його поновлення.

Крім того, суди не дали належної правової оцінки виписці із земельно-кадастрової книги Веселівської сільської ради про надання земельної ділянки, на якій розміщений спірний сарай, ОСОБА_8 у 1986 році, тобто раніше, ніж сусідня земельна ділянка була передана ОСОБА_7

Отже, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК доводів сторін по суті позовних вимог не перевірили; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановили та не визначились яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ураховуючи те, що вирішення позову ОСОБА_6 залежить від вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зокрема від встановлення належності йому спірної земельної ділянки, то судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в повному обсязі, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.