Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька", ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 грудня 2011 року у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля марки "Опель Астра", власником якого є ОСОБА_3, та автомобіля марки "Деу Ланос", яким керував ОСОБА_4 Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав значних пошкоджень, вартість відновлювального ремонту складає 55 040 грн. 93 коп. Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Альфа Страхування" (далі - ПрАТ СК "Альфа Страхування"), в якій ОСОБА_3 застрахував належний йому автомобіль, що підтверджується договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 10 жовтня 2011 року, виплатило останньому 21 798 грн. 75 коп. страхового відшкодування. На думку ОСОБА_3, решта суми матеріальної шкоди завданої його автомобілю внаслідок ДТП, а саме 33 242 грн. 18 коп., підлягає відшкодуванню ПрАТ СК "Галицька", оскільки згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПрАТ СК "Галицька" та власником автомобіля, яким керував ОСОБА_4, страховик несе відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником, майну третіх осіб внаслідок ДТП. Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив задовольнити його позовні вимоги і стягнути солідарно з ПрАТ СК "Галицька" та ОСОБА_4 на його користь 33 242 грн. 18 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, стягнути з ОСОБА_4 на його користь 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути солідарно з відповідачів 700 грн. у рахунок оплати витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження і витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК "Галицька" на користь ОСОБА_3 21 003 грн. 85 коп. у рахунок виплати страхового відшкодування. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПрАТ СК "Галицька" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення з них страхового відшкодування у розмірі 21 003 грн. 85 коп., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в розмірі 5186 грн. 25 коп.

Касаційна скарга заявника підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що виплата ПрАТ СК "Альфа Страхування" ОСОБА_3 страхового відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, не виключає обов'язку відповідача ПрАТ СК "Галицька" виплатити позивачу належне йому відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, за вирахуванням вже виплаченої суми страхового відшкодування та розміру франшизи, якщо сума відшкодування знаходиться в межах ліміту відповідальності страховика. Позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Установлено, що 18 грудня 2011 року у м. Львові сталася ДТП за участі автомобіля марки "Опель Астра", власником якого є ОСОБА_3, та автомобіля марки "Деу Ланос", під керуванням ОСОБА_4, який керуючи транспортним засобом не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення із стоячим автомобілем, що належить ОСОБА_3, чим спричинив технічні пошкодження обом автомобілям та порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

10 жовтня 2011 року ОСОБА_3 уклав з ПрАТ СК "Альфа Страхування" договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 серпня 2011 року застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Деу Ланос", яким на час скоєння ДТП керував ОСОБА_4

04 квітня 2012 року ПрАТ СК "Альфа Страхування" виплачено ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 23 235 грн. за вирахуванням несплаченого чергового страхового платежу в розмірі 1 436 грн. 25 коп., яка становить 21 798 грн. 75 коп. При цьому, оскільки автомобіль ОСОБА_3 був визнаний тотально знищеним, страхове відшкодування йому було виплачено у розмірі різниці страхової суми, зменшеної на величину зазначеного у договорі (п. 15.15 договору) зносу та ринкової вартості залишків пошкодженого автомобіля, при цьому залишки автомобіля вартістю 46890 грн. залишені страхувальнику - ОСОБА_3, який погодився на такий розмір відшкодування. Таким чином, позивач отримав страхове відшкодування у повному обсязі від ПрАТ СК "Альфа Страхування", про що вірно зазначено в рішенні суду.

ПрАТ СК "Галицька" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодувала ПАТ СК "Альфа Страхування" в порядку регресу виплачене останньою страхове відшкодування в сумі 22 235 грн. (23235 грн. - 1000 грн. франшизи).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (стаття 22 вказаного Закону).

Положення вказаних законів регулюють цивільно-правові відносини, які виникають або з договору добровільного страхування або з договору обов'язкового страхування, внаслідок чого у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує шкоду у порядку, встановленому або Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не надав оцінки запереченням ПрАТ СК "Галицька", що ОСОБА_3 мав можливість отримати відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди або за рахунок страхової компанії винуватця ДТП, або за рахунок страхової компанії, з якою він уклав договір добровільного страхування; суд не звернув уваги, що отримавши страхове відшкодування за договором добровільного страхування ОСОБА_3 використав своє право на отримання такого відшкодування (крім права на відшкодування 5186 грн. 25 коп.: несплачена франшиза - 3750 грн. + несплачений страховий платіж).

Крім того, згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув і не встановив, хто повинен відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, як різницю між розміром заподіяної шкоди та розміром сплаченого страхового відшкодування. Крім того, не звернув уваги, що ПрАТ СК "Альфа Страхування" відшкодування було сплачено на рахунок вигодонабувача, отже, не встановив особи вигодонабувача та обставин справи, зокрема, хто мав право звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, не дослідив всі докази та не надав їм оцінки.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то оскаржувані судові рішення на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.