Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Колодійчука В.М., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 04 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року,

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просило стягнути з відповідача на його користь 48 967 грн 80 коп. заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами у справі 07 травня 2009 року та судові витрати.

Позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що 07 травня 2009 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідного якого остання отримала кредит у розмірі 3 915 грн 78 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_6 свої кредитні зобов'язання по договору не виконує, у зв'язку з чим, станом на 10 червня 2013 року, виникла кредитна заборгованість в розмірі 48 967 грн 80 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 04 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2009 року в розмірі 4 333 грн 08 коп. та 229 грн 40 коп. судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено. Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2009 року в загальному розмірі 5 398 грн 13 коп.

В іншій частині позову відмовлено за недоведеністю.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафних санкцій і в цій частині направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, в іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судами обох інстанцій встановлено, що 07 травня 2009 року між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 3 915 грн 79 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний кредитний договір складається із заяви позичальника ОСОБА_6 та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, а також Тарифів банку (а. с. 8).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_6 по кредитному договору наданому позивачем у справі, заборгованість, станом на 10 червня 2013 року, складається з наступних сум (а. с. 4-6):

- 3 915 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом;

- 417 грн 29 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1 065 грн 05 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом;

- 40 761 грн 68 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 500 грн - штраф (фіксована частина);

- 2 307 грн 99 коп. - штраф (процентна складова).

Разом заборгованість складає 48 967 грн 80 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ст. ст. 1054, 1055, 530 ЦК України, ст. ст. 60, 61 ЦПК України та виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом в розмірі 3 915 грн 79 коп. та за процентами за користування кредитом в розмірі 417 грн 29 коп. (разом в сумі 4 333 грн 08 коп.) у зв'язку з доведеністю та обґрунтованістю позову в цій частині.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю факту досягнення домовленості між позивачем та відповідачем про можливість нарахування та стягнення штрафних санкцій у зв'язку з простроченням платежів за кредитним договором.

До таких висновків районний суд дійшов на підставі того, що відповідач не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, якими передбачено порядок нарахування штрафних санкцій за договором і які, за доводами позивача, є невід'ємною частиною кредитного договору.

Змінюючи рішення районного суду шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2009 року в загальному розмірі 5 398 грн 13 коп., апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафів за порушення боржником договірних зобов'язань щодо своєчасного погашення отриманого кредиту, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, а також Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не містять підпису позичальниці. Також відсутні докази на підтвердження того, що саме з цими "Умовами" була ознайомлена остання та саме на цих Умовах між сторонами було укладено кредитний договір.

Разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з боржника заборгованості з комісії за користування кредитом, оскільки обов'язок сплати позичальником ОСОБА_6 щомісячної винагороди (комісії) за надання фінансового інструменту в розмірі 62 грн 65 коп., прямо передбачена в підписаній обома сторонами заяві позичальниці, тому апеляційний суд поклав на останню обов'язок додатково сплатити комісію в розмірі 1 065 грн 05 коп., розрахунок якої відповідачем будь-яким чином не спростовано.

З такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

З врахуванням наведеного, вказаний вище кредитний договір складається із заяви позичальника ОСОБА_6, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, а також Тарифів банку. Банком запропоновано позичальникові саме такі умови кредитного договору і ОСОБА_6 з ними погодилася шляхом підписання відповідної заяви позичальника.

Аналогічна правова позиція викладена і у Постанові Верховного Суду України № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року в справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для усіх судів України.

Порядок нарахування та сплати пені та штрафних санкцій за договором врегульовано Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам які є невід'ємною частиною кредитного договору. На зазначені обставини позивач звертав увагу апеляційного суду в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, належним чином законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції не перевірив, доводів позивача викладених в апеляційній скарзі щодо розміру кредитної заборгованості в цілому, не спростував.

За таких обставин, оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.