Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" до ОСОБА_3 про приведення приміщення в початковий стан та виселення,

за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року,

У лютому 2013 року позивач звернувся із позовом до відповідача про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача із нежитлових приміщень ЖБК "Юність-2", а саме: підвального приміщення, загального коридору першого поверху житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання привести підвальне приміщення та загальний коридор першого поверху житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у стан, відповідно до проектно-технічної документації.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ЖБК "Юність-2" з 1972 року є балансоутримувачем житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрований та проживає в квартирі НОМЕР_1 вказаного будинку. Відповідач використовував підвальне приміщення у вказаному будинку, загальною площею 367 кв.м, для ведення господарської діяльності, а саме: перепланував приміщення, заблокував доступ до пожежних гідрантів, приміщення підвального поверху, захарастив горючими матеріалами та матеріальними цінностями, самочинно встановив у загальному коридорі першого поверху перегородку, заблокував вихід з підвалу безпосередньо назовні, чим порушив державні будівельні норми України та Правила протипожежної безпеки України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 привести підвальне приміщення та загальний коридор першого поверху житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в початковий стан, відповідно до проектно-технічної документації.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року в частині зобов'язання ОСОБА_3 привести підвальне приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 в початковий стан, відповідно до проектно-технічної документації скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ЖБК "Юність-2" просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вважав, що відповідач самовільно перепланував частину приміщень будинку і використовує підвальні приміщення без згоди власників будинку.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд вважав недоказаними доводи позивача про проведення відповідачем перепланування підвального приміщення з порушенням будівельних норм та правил, а вимоги про звільнення зайнятих приміщень суперечать підставам звернення до суду.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до пунктів 1, 15 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Житлово-будівельний кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому жилого будинку (будинків) та утримання придомової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності.

Згідно з пунктом 19 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності (крім квартир у цьому будинку, за які громадянами повністю внесено пайові внески) і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу.

Із позовної заяви вбачається, що вимоги кооперативу до відповідача про усунення перешкод у користуванні своїм майном та про зобов'язання його привести приміщення житлового будинку у відповідність до проектно-кошторисної документації ґрунтуються на доводах про те, що ОСОБА_3 без згоди ЖБК "Юність-2" та без погодження з уповноваженими державними органами відгородив частину загального коридора у власне користування, перекривши доступ до пожежного крана та розподільчого щита ЖБК; самочинно прибудував до своєї квартири додаткове приміщення і захватив підвальне приміщення та використовує його в особистих інтересах.

З огляду на заявлені вимоги та підстави звернення до суду доказуванню підлягали обставини про виконані відповідачем самочинні перепланування та переобладнання у будинку із зазначенням найменувань конкретних приміщень; визначення приміщень, які використовуються відповідачем без згоди кооперативу, та спосіб їх використання.

Крім того, зважаючи на те, що предметом спору є майно житлово-будівельного кооперативу, суд мав з'ясувати, чи є відповідач членом кооперативу і в разі наявності такого членства з'ясуванню підлягали і обставини про виконання ним своїх прав і обов'язків як члена кооперативу.

Із рішення місцевого суду вбачається, що судом не встановлено жодної обставини, що становить предмет доказування. Так, судом не з'ясовано, де та яке саме перепланування чи переобладнання здійснив відповідач у будинку. Внаслідок цього зобов'язавши відповідача привести підвальне приміщення та загальний коридор першого поверху у відповідність до проектно-кошторисної документації, суд не вказав переліку робіт по відновленню попереднього стану приміщень. Внаслідок цього місцевим судом ухвалено судове рішення, яке неможливо виконати.

Скасовуючи рішення місцевого суду з тих підстав, що місцевим судом не встановлено обсягу самочинного перепланування та переобладнання відповідачем приміщень кооперативу, апеляційний суд сам припустився цієї ж помилки, не з'ясувавши всі обставини у справі.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що при вирішення справи суди попередніх інстанцій керувалися як нормами ЦК України (435-15) , які визначають правові засади захисту права власності, так і нормами житлового кодексу, які регулюють правовідносини, що ґрунтуються на договорі найму житлових приміщень у будинках державного та комунального житлового фонду. При цьому суди взагалі не звернули уваги на те, що предметом спору є майно житлово-будівельного кооперативу. Зазначене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не визначилися з видом правовідносин, які склалися між сторонами.

Колегія суддів також звертає увагу і на те, що в позовній заяві не зазначено жодної конкретної обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Так, заявивши вимоги до відповідача про усунення перешкод у користуванні своїм майном та про зобов'язання привести приміщення житлового будинку у відповідність до проектно-кошторисної документації, позивачем не наведено жодної конкретної обставини перепланувань чи переобладнань, які самочинно здійснив відповідач. Визначаючи спосіб захисту порушеного права, позивачем не визначено переліку робіт, які, на його думку, має виконати відповідач для відновлення попереднього стану і не зазначено докази, які підтверджують їх обсяг.

Прийнявши до провадження позовну заяву з недоліками, місцевий суд не запропонував позивачу їх усунути в ході розгляду справи та конкретизувати заявлені вимоги.

З цих підстав ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.