Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П., Ступак О.В., Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2013 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ "НАСК "Оранта") 89 872 грн страхового відшкодування.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2013 року, позов задоволено.

Стягнуто з ВАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_6 89 872 грн страхового відшкодування.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ВАТ "НАСК "Оранта" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Судом встановлено, що 26 січня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ "НАСК "Оранта" було укладено договір страхування майнових інтересів, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном - житловим будинком з господарськими спорудами по вул. Помірнецькій, 58 у м. Трускавець Львівської області.

З матеріалів справи вбачається, що страховий випадок у вигляді зсуву ґрунту настав 16 листопада 2007 року, у зв'язку з чим ОСОБА_6 звернувся до ВАТ "НАСК "Оранта" із заявою про настання страхового випадку і визначення розміру страхового відшкодування, проте ВАТ "НАСК "Оранта" не сплатило страхового відшкодування позивачу.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування, ОСОБА_6 вважав, що відмова страхової компанії у його виплаті є неправомірною.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок настання страхового випадку страхова компанія зобов'язана сплатити страхове відшкодування на користь позивача у повному обсязі згідно з наданими ним розрахунками у розмірі 89 872 грн (96 422 грн за вирахуванням 6 550 грн франшизи).

Однак із такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки вони суперечать закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Положеннями частин 1, 2 статті 636 ЦК України передбачено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Із договору страхування вбачається, що вигодонабувачем за цим договором у розмірі непогашеної заборгованості страхувальником до моменту виконання ним зобов'язання за кредитним договором від 24 січня 2007 року є АТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 6).

Відповідно до пункту 3.12. зазначеного договору страхування вигодонабувач має першочергове право на отримання страхового відшкодування або його частини у рахунок погашення заборгованості страхувальника перед вигодонабувачем за кредитним договором від 24 січня 2007 року. Частина страхового відшкодування, що залишилася, сплачується страхувальнику. Інший порядок сплати страхового відшкодування можливий лише за наявності письмової згоди вигодонабувача (а.с. 8).

Ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на наявність вигодонабувача за договором страхування, належним чином не перевірив, чи має позивач заборгованість за кредитним договором, чи припинено зобов'язання за кредитним договором його виконанням, у зв'язку з чим не з'ясував необхідності залучення до участі у справі вигодонабувача - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (частина 1 статті 990 ЦК України).

Пунктом 3.1 договору страхування передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до умов договору на підставі страхового акта.

У разі пошкодження застрахованого майна розмір страхового відшкодування обчислюється у розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому воно знаходилося, до настання страхового випадку, за вирахуванням франшизи, за умови, що страхова сума дорівнює дійсній вартості застрахованого майна на момент укладення договору. Витрати на відновлення включають в себе: 1) витрати на матеріали та запчастини, необхідні для відновлення застрахованого майна; 2) витрати на оплату робіт з відновлення застрахованого майна; 3) витрати з доставки матеріалів до місця та інші витрати, необхідні для відновлення застрахованого майна до стану, в якому воно знаходилось безпосередньо до настання страхового випадку (пункти 3.6-3.9 договору страхування).

28 листопада 2007 року провідним інспектором Дрогобицького відділення ВАТ "НАСК "Оранта" було складено акт про знищення та пошкодження майна, зі змісту якого вбачається, що внаслідок зсуву ґрунту 16 листопада 2007 року було, зокрема, пошкоджено будинок по вул. Помірнецькій, 58 у м. Трускавці Львівської області, корозійні води роз'їдають ґрунт під будинком, а на самому будинку утворилися тріщини (а.с. 26).

Уповноваженою комісією ВАТ "НАСК "Оранта" 28 листопада 2007 року складено акт огляду, яким встановлено, що внаслідок стихійного явища - зсуву ґрунту, в будинку по вул. Помірнецькій, 58 у м. Трускавці Львівської області було пошкоджено стіни, штукатурку, деформовано дверні коробки (а.с. 9).

Відповідно до наданого позивачем локального кошторису № 2-1-1 вартість проведення ремонтних робіт у житловому будинку по вул. Помірнецькій, 58 у м. Трускавці Львівської області, становить 96 422 грн (а.с. 90-94).

Стягуючи з відповідача суму страхового відшкодування, суд у достатній мірі не визначився з її розміром та не зважив на передбачений договором страхування порядок його виплати, зокрема на пункт 3.10 договору страхування, за яким страхове відшкодування сплачується з вирахуванням зносу застрахованого майна.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.