21-4071а15 Щодо застосування для розрахунку пенсії за віком показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо застосування для розрахунку пенсії за віком показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік в розмірі 1197 грн 91 коп., незастосування для розрахунків пенсії показників фактичного щомісячного заробітку, зазначеного в "індивідуальних відомостях про застраховану особу" персоніфікованого обліку ПФУ;

- скасувати розпорядження управління ПФУ від 6 травня 2014 року № 806330;

- зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок пенсії відповідно до заяви від 24 лютого 2014 року № Б39/03/18 з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією: 2011, 2012, 2013 роки (2370 грн 53 коп., 2752 грн 95 коп., 2979 грн 46 коп. відповідно), та з використанням для розрахунку пенсії за період з 1 лютого по 31 грудня 2003 року щомісячного заробітку для нарахування пенсії згідно з відомостями персоніфікованого обліку ПФУ: лютий - 543 грн 81 коп., березень - 763 грн 5 коп., квітень - 655 грн 86 коп., травень - 715 грн 60 коп., червень - 546 грн 90 коп., липень - 771 грн 39 коп., серпень - 666 грн 46 коп., усього за 2003 рік для нарахування пенсії - 9883 грн 47 коп.

На обґрунтування позову зазначив, що управління ПФУ неправильно застосувало до спірних відносин норму права, що стосується переходу з одного виду пенсії на інший, оскільки він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) вперше.

Суди встановили, що 20 травня 1999 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за хворобою, на підставі пункту "б" статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ) йому була призначена пенсія за вислугу років. Після звільнення з органів внутрішніх справ позивач продовжував працювати та з його доходу сплачувались внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

24 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до приписів Закону № 1058-IV (1058-15) із застосуванням показників середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2011 - 2013 роки, додавши до неї необхідні документи про вік, страховий стаж та заробітну плату.

Проте управління ПФУ листом від 7 травня 2014 року № В69/03/18 відмовило в призначенні зазначеної пенсії за віком та застосувало показник за 2007 рік, внаслідок чого призначена позивачеві пенсія за віком становить 1457 грн 17 коп.

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська постановою від 23 липня 2014 року позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії управління ПФУ щодо неврахування при проведенні розрахунку пенсії ОСОБА_1 відомостей персоніфікованого обліку ПФУ (у розмірі 3149 грн 91 коп. за 2003 рік), зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу з урахуванням у складі заробітної плати відомостей персоніфікованого обліку ПФУ (у розмірі 3149 гривень 91 коп.) за 2003 рік. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 червня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ), погодившись із висновком суду апеляційної інстанції.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС (2747-15) , ОСОБА_1 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року та 16 січня 2014 року (справи №№ К/800/13675/13, К/800/1384/13 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, а постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2014 року залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що, отримуючи пенсію як особа, звільнена з військової служби, позивач скористався своїм правом на вибір державної пенсії, а отже, подана позивачем заява є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим відповідач правильно застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, а не норму частини другої статті 40 цього Закону (1058-15) .

Водночас у наданих для порівняння рішеннях касаційного суду цей суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії (в цьому випадку за вислугу років) на інший (за віком) пенсійний орган може враховувати заробітну плату за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (1058-15) , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував положення Закону № 1058-IV (1058-15) .

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом (1058-15) , при наявності встановленої цим Законом (1058-15) вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону (2262-12) , Закону № 1058-ІV (1058-15) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону (2262-12) та Закону № 1058-ІV (1058-15) , призначається одна пенсія за її вибором.

Суд першої інстанції встановив, що у справі, яка розглядається, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону (1058-15) встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (1058-15) , на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) , однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) він звернувся вперше. Крім того, після звільнення з органів внутрішніх справ позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України безпідставно погодився з висновком суду апеляційної інстанції про застосування у цій справі частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14).

Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин, а рішення судів апеляційної і касаційної інстанцій наведеним висновкам не відповідають, ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2015 року і постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року підлягають скасуванню, а постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2014 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати, а постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.