Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 14" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 у справі № 804/15765/13-а за позовом Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 14" про стягнення податкової заборгованості,-

Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 14" на користь Державного бюджету суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 724072,16 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були самостійно подані декларації по податку на додану вартість за липень 2013 року від 16.08.2013 № 9050718814, за серпень 2013 року від 17.09.2013 № 9057811268 та за вересень 2013 року від 16.10.2013 № 9065011826, в яких відповідач самостійно визначив суму податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету в розмірі 660085,00 грн.

Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з посиланням на існування податкового боргу з податку на прибуток підприємств за минулі періоди та згідно п. 87.9 ст. 89 ПК України кошти, що надійшли згідно платіжних доручень у серпні - жовтні 2013 року в сумі 660085,00 грн. зараховано в рахунок погашення податкового боргу минулих років, а саме:

- по декларації № 9033603051 від 15.06.2012 у сумі 19635,06 грн.; в рахунок погашення пені - 20765,77 грн.;

- по декларації № 9042123161 від 20.07.2012 у сумі 187720,00 грн.; в рахунок погашення пені -24508,17 грн.;

- по декларації № 9049863895 від 17.08.2012 у сумі 159 038,00 грн.; в рахунок погашення пені 566,92 грн.

Таким чином, всі платежі відповідача відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України зараховувалися контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, внаслідок чого податкові зобов'язання, визначені деклараціями по податку на додану вартість за липень 2013 року, серпень 2013 року та вересень 2013 року, залишилися несплаченими відповідачем.

На виконання вимог підпунктів 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час направлення податкових вимог, відповідачу направлена перша податкова вимога № 1/38 від 12.10.2001 та друга податкова вимога № 2/137 від 26.11.2001. Зазначені податкові вимоги були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

За несвоєчасну сплату податкових зобов'язань позивачем, контролюючим органом, на підставі статті 129 ПК України на суму боргу з податку на прибуток була нарахована пеня в розмірі 63987,16 грн.

Згідно довідки-розрахунку суми податкового боргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №14" та довідки розрахунків з бюджетом у відповідача існує заборгованість по податку на додану вартість в сумі 660085,00 грн. та по пені в сумі 63987,16 грн.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги мотивував рішення тим, що заборгованість по сплаті податку є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню. Кошти відповідача, правомірно зараховані контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств за 2012 рік. А твердження відповідача про те, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області були зараховані кошти на погашення податкового боргу за 2010 рік та на погашення заборгованості по єдиному внеску є безпідставними та спростовані матеріалами справи.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст. 175 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом пунктів 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.п.59.1, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

За змістом пп.6.3.2 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог), у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Право податкового органу, надане статтею 87 Податкового кодексу України щодо зміни призначення платежу, виникло лише набранням чинності цього Кодексу, тобто з 01.01.2011, тому зарахування податковим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів червень - серпень 2012 року сплачених відповідачем коштів з податку на додану вартість по періодах липень - вересень 2013 року є правомірним.

Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

Враховуючи вимоги наведених норм, а також приймаючи до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених судами рішень без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 14" відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .