Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року,

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із указаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначило, що 18 березня 2004 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 585 грн терміном до 17 березня 2005 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості.

Зобов'язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього перед банком утворилася заборгованість в сумі 10 241 грн 53 коп., яку банк і просив стягнути на свою користь.

Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати зазначені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 18 березня 2004 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 585 грн терміном до 17 березня 2005 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості.

Зобов'язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього перед банком утворилася заборгованість в сумі 10 241 грн 53 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернувся до суду із указаним позовом з пропуском передбаченого законом строку позовної давності, а відповідачем, у свою чергу, порушено питання про застосування вказаного строку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Термін дії кредитного договору закінчився 17 березня 2005 року, а з позовом до суду банк звернувся у жовтні 2014 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін заочного рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.