Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К., Ступак О.В., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, розірвання договорів та стягнення грошових сум за договорами, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, розірвання договорів та стягнення грошових сум за договорами.

В обґрунтування своїх вимог вказувала на те, що протягом 2011-2012 років між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено чотири договори банківського вкладу: 11 травня 2011 року - договір про заощадження № SAMDN25000716317855 терміном на 12 місяців на суму 15000,00 доларів США; 11 травня 2011 року - договір про заощадження № SAMDN25000716318690 терміном на 12 місяців на суму 10000,00 євро; 04 серпня 2011 року - договір № SAMDN34000819421389 терміном на 12 місяців на суму 7000,00 євро під 12% річних; 14 вересня 2012 року - договір № SAMDN12083703511731 терміном на 1 місяць на суму 17000,00 доларів США під 12% річних.

Як вказувала позивач, після закінчення терміну дії договорів банк кошти їй не повернув, а на звернення у червні 2014 року повідомив, що зазначені депозитні договори згідно програмних комплексів банку на її ім'я відсутні та раніше не укладалися.

Збільшуючи позовні вимоги, з урахуванням вказаних обставин, позивач посилалась на те, що діями працівника ПАТ КБ "ПриватБанк" їй було завдано шкоди та просила суд задовольнити позов на підставі, зокрема, статей 631, 1058, 1060 ЦК України, а також на підставі статті 1172 ЦК України, і стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди, яка складається з 17000,00 євро, що в еквіваленті становить 273476,37 грн, та 32000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 378347,07 грн.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2014 у позові відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2014 року та ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року і ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Згідно з положенням частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (стаття 1060 ЦК України).

Матеріали справи містять чотири корпії договорів банківського вкладу, які, як вказано позивачем, укладені між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПриватБанк" і оформлені працівником банку ОСОБА_7, а саме: договір про заощадження № SAMDN25000716317855 від 11 травня 2011 року, терміном на 12 місяців на суму 15000,00 доларів США; договір про заощадження № SAMDN25000716318690 від 11 травня 2011 року, терміном на 12 місяців на суму 10000,00 євро; договір № SAMDN34000819421389 від 04 серпня 2011 року, терміном на 12 місяців на суму 7000,00 євро під 12% річних; договір № SAMDN12083703511731 від 14 вересня 2012 року, терміном на 1 місяць на суму 17000,00 доларів США під 12% річних.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 зверталась до ПАТ КБ "ПриватБанк" з листом про видачу їй депозитних вкладів, на що їй була надана відповідь, у якій зазначено, що надані депозитні договори № SAMDN25000716317855 від 11 травня 2011 року, № SAMDN25000716318690 від 11 травня 2011 року, № SAMDN12083703511731 від 14 вересня 2012 року згідно програмних комплексів банку на ім'я позивача відсутні та раніше не укладалися та рекомендовано звернутись до слідчого ОВС, що підтверджується копією листа ПАТ КБ "ПриватБанк" від 10 червня 2014 року.

Згідно листа слідчого управління УМВС України в Чернівецькій області від 07 квітня 2014 року вбачається, що відомості, що викладені у зверненні ОСОБА_6 внесені до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 190 КК України. Кримінальному провадженню присвоєно реєстраційний номер № 120142600000000257 та розпочато досудове розслідування. На даний час розслідування триває, виконуються заплановані слідчі дії з метою встановлення об'єктивної істини.

Згідно листа прокуратури Чернівецької області № 04/215-437-14 від 30 квітня 2014 року вбачається, що в провадженні СУ УМВС України в Чернівецькій області перебуває кримінальне провадження № 120142600000000204, внесене 24 березня 2014 року в ЄРДР, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7, перебуваючи на посаді начальника Вижницького відділення ЧФ ПАТ КБ "ПриватБанк", шляхом втручання у роботи каси відділення банку привласнила грошові кошти. На даний час, у кримінальному провадженні отримано дозволи суду на вилучення банківських документів та призначена економічна експертиза, проведення якої доручено експертам НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області. Хід розслідування кримінального провадження заслуханий на оперативній нараді у прокуратурі області та поставлений на постійний контроль. Досудове розслідування на момент складання цього листа час тривало.

Зі змісту заяв позивача про збільшення позовних вимог та з доводів апеляційної скарги вбачається, що вимоги ОСОБА_6 зводяться до відшкодування шкоди, завданої працівником банку під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами спірних договорів банківських вкладів. Крім того, вказано, що суди позбавлені можливості вирішити спір на підстав статті 1172 ЦК України, оскільки станом на момент розгляду справи позивач не надала суду належних і допустимих доказів того, що шкоди завдано їй діями працівника банку під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а саме при укладення спірних договорів банківського вкладу.

До таких висновків суди дійшли на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень та підтверджених тими доказами, які існували на момент розгляду справи та були досліджені в судових засіданнях.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) , пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року.

Доводи касаційної скарги відносно того, що винні дії працівника ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо завдання шкоди позивачу підтверджені листом прокуратури Чернівецької області № 04/215-437-14 від 30 квітня 2014 року не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на наступне.

У вказаному листі зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7, перебуваючи на посаді начальника Вижницького відділення ЧФ ПАТ КБ "ПриватБанк", шляхом втручання у роботи каси відділення банку привласнила грошові кошти. Однак, доказів встановлення вироком суду винних дій працівника ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо завдання шкоди позивачу укладенням спірних договорів, на що посилається позивач, станом на момент розгляду справи не встановлено.

Як вірно вказано судами, наявність відкритого кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки станом на момент розгляду справи вказана особа має статус підозрюваної у вчиненні злочину і до кримінальної відповідальності не притягнута.

Відповідно до статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками судів з їх оцінки.

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.