Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Кадєтової О.В., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2014 року,-

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_7 в якому просив суд усунути перешкоди в користуванні належним йому домовлодінням та земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача винести пасіку, яка знаходиться в належному йому домогосподарстві на відстань не менше 300 метрів від домогосподарства позивача та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 24 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,55 га за адресою: АДРЕСА_1, відповідачу належить на праві власності сусіднє домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на подвір'ї якого знаходиться кілька десятків вуликів з бджолами. Позивач вважає, що своїми неправомірними діями відповідач перешкоджає користуватися домоволодінням, так як бджоли відповідача постійно літають на його подвір"ї, що створює загрозу для життя та здоров"я його та членів його сім'ї, а також ускладнює господарські роботи, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 житловим будинком з господарськими спорудами та земельною ділянкою, розташованими за адресою: АДРЕСА_2, шляхом перенесення бджолиної пасіки на відстань 300 м від даного житлового будинку. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності факту того, що розміщення відповідачем вуликів з бджолиними сім'ями хоча на своїй присадибній ділянці, але в безпосередній близькості від житлового будинку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме вимогам щодо 300-метрової санітарно-захисної зони від пасіки до житлового будинку позивача, а також щодо висоти огорожі, яка повинна бути заввишки не менше 2,5 м.

Однак, повністю з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2.

Відповідач є власником сусіднього домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Актом від 25 вересня 2014 року встановлено, що у володінні відповідача перебуває пасіка у кількості 23 бджолосім"ї, які розташовані на відстані 4 м від сусідньої огорожі між ділянками та висота паркану складає 2 м.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 103, ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров"я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

З гідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про бджільництво" фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини № 9 від 30 січня 2001 року (z0131-01) (далі - Інструкція) пасіки розміщують у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання.

Пунктом 1.3 вказаної Інструкції передбачено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30-35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Згідно Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року (z0379-96) (Додаток № 5), розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств, зокрема - бджільницьких, до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів повинна становити не менше 300 м.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно повідомлення Виконкому Пологівської сільської ради від 09 жовтня 2014 року, станом на 01 січня 2014 року по АДРЕСА_1 зареєстрована пасіка в кількості 25 сімей, яка належить ОСОБА_7

У відповіді Управління ветеринарної медицини в Охтирському районі Сумської області від 25 вересня 2014 року, наданої на виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2014 року суду вбачається, що на подвір'ї домоволодіння ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 Охтирського району знаходиться пасіка в кількості 23 бджолосім'ї, яка розташована на відстані 4 м від сусідньої земельної ділянки. Також виявлено, що відстань від шосейної дороги складає 10 м, а повинна не ближче 500 м, висота паркану складає 2 м, а повинна 2,5 м, чим порушено вимоги Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини № 9 від 30 січня 2001 року (z0131-01) , зокрема, щодо вимог розміщення і облаштування пасік (п.п. 1.2-1.3 п. 1 вказаної Інструкції).

Ухвалюючи рішення про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_6 своїм житловим будинком з господарськими спорудами та земельною ділянкою, шляхом перенесення бджолиної пасіки на відстань 300 м від житлового будинку позивача, суд першої інстанції, вищевказаних вимог закону не врахував та не звернув уваги, що розміщення пасіки на відстані не ближче 300 м від жилих домів, не розповсюджується на індивідуальну пасіку, у зв'язку з чим прийшов до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на наведене та порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування судового рішення, уваги не звернув, в порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищезазначене, в порушення норм процесуального закону, суди дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.2 ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2014 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.