6-44801св14 Про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання - 25.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2014 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народився син - ОСОБА_5. Відомості про батька у свідоцтві про народження дитини записані за її вказівкою згідно ч. 1 ст. 135 СК України. Батьком її сина є ОСОБА_4, який не визнає свого батьківства та не надає допомоги на утримання дитини та на її утримання.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд: визнати батьківство ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_5; зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області внести зміни до актового запису № 202 про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 28 березня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, із зазначенням в графі батько "ОСОБА_4", ІНФОРМАЦІЯ_2 замість "ОСОБА_4" та зазначенням відомостей в графу "громадянство України"; стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_4; стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_3. Також представник позивача просив суд у вигляді усної заяви стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в розмірі судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 1 200 грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 серпня 2014 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого є ОСОБА_3 Зобов'язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області внести зміни до актового запису № 202 про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 28 березня 2014 року із зазначенням в графі батько "ОСОБА_4", ІНФОРМАЦІЯ_2 замість "ОСОБА_4" та зазначенням відомостей в графу "громадянство України".

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 1 липня 2014 року й до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання останньої у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 1 липня 2014 року й до досягнення дитиною трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_3.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 та витрат на правову допомогу скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3 148 грн 20 коп. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на її утримання скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, виклавши його в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 1 липня 2014 року й до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_4".

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина в розмірі 1/6 частки заробітку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Судові рішення в частині позовних вимог про визнання батьківства не оскаржуються, тому в цій частині в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів, суд першої інстанції, врахувавши необхідність утримання відповідачем іншої неповнолітньої дитини, виконання ним кредитних зобов'язань, потребу власного утримання, на підставі ч. 3 ст. 84 СК України дійшов висновку про стягнення аліментів на утримання позивача в розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку та на підставі ст. ст. 180 - 183 СК України на утримання дитини в розмірі 1/4 частки доходу відповідача.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, виходив із того, що положення ст. 84 СК України не поширюється на дані правовідносини, при цьому сторони у шлюбі не перебувають, однією сім'єю не проживали, тому підстав для стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 у порядку ст. 91 СК України немає.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_5, батьком якого є ОСОБА_4 Сторони проживають окремо, дитина мешкає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні.

Суд задовольнив вимогу про визнання батьківства і судові рішення в цій частині не оскаржуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до чч. 2 - 4 ст. 84 та ст. ст. 86, 88 цього Кодексу.

Таким чином, кожен з фактичного подружжя також має право на аліменти у разі проживання з ним спільної дитини. До відносин сторін застосовуються правила чч. 2 - 4 ст. 84, ст. 86 СК України. Умовами надання утримання у цьому випадку є: 1) проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку; 2) походження дитини від жінки, чоловіка, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); 3) можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів, які має довести позивач (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Проте суд апеляційної інстанції на вказані норми закону уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України не дослідив умови надання утримання на підставі ч. 2 ст. 91 СК України та не врахував, що розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання дитини, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, про що має бути зазначено в резолютивній частині судового рішення.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення аліментів не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2014 року в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.