Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" про визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку домоволодіння, що знаходиться у м. Одесі по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позов мотивовано тим, що позивач є дочкою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті відкрилася спадщина, у вигляді квартири в домоволодінні АДРЕСА_1 у м. Одесі. Спадкоємицями першої черги є позивач та дружина спадкодавця - ОСОБА_6. При звернені до нотаріальної контори у 2011 році з приводу прийняття спадщини, позивачем від нотаріуса отримано відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємицею не було надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця на зазначене нерухоме майно. Разом з тим, зазначені документи знаходяться у відповідача, яка в добровільному порядку їх не надає, чим заперечує право позивача на спадщину.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року рідного батька ОСОБА_8, на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Одесі, якій належав ОСОБА_8 як окремий, виділений в натурі об'єкт нерухомого майна, згідно договору про поділ нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності від 25 липня 2007 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення місцевого суду скасовано, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач зверталася до Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з заявою по факту крадіжки документів, зокрема технічного паспорту на будівлю АДРЕСА_1 у м. Одесі, свідоцтво про смерть ОСОБА_8 тощо. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що спадкоємицею не надано правовстановлюючих документів, які підтверджують належність цього майна спадкодавцеві. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що місцевим судом не враховано вимог законодавства, які регламентують порядок визнання права власності за спадкоємцем. ОСОБА_5 не було отримано відмови нотаріуса в оформленні спадщини та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Матеріали справи не містять даних про те, що спадкоємиця намагалася отримати правовстановлюючі документи або отримати належним чином завірені копії цих документів для їх пред'явлення нотаріусу. Діючим ЦК України (435-15) , до видачі державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину не передбачено визнання в судовому порядку права власності на спадкове майно. Видача свідоцтв про право на спадщину є виключною компетенцією державних нотаріальних контор. Лише після отримання свідоцтва про право на спадщину, особа яка вважає, що її права порушені може оскаржити свідоцтво в порядку, передбаченому ст.ст. 1300, 1301 ЦК України.

Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам процесуального права рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_5 є рідною дочкою ОСОБА_8

24 червня 1988 року позивач зареєструвала у Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції шлюб з ОСОБА_9, після чого отримала прізвище "ОСОБА_5".

ОСОБА_8 на підставі договору про поділ нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності від 25 липня 2007 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Одесі, що складається з житлового будинку літ "А": 2-1 коридор, 2-2 житлова, 2-4 санвузол, 2-5 кухня, житловою площею 26,1 кв.м, загальною площею 39,6 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1

Спадкоємицями після смерті ОСОБА_8 є його дочка ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_6

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 заведено спадкову справу що до майна ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за заявами про прийняття спадщини ОСОБА_5 - заява про прийняти спадщини від 12 травня 2011 року та ОСОБА_6 - заява від 19 серпня 2011 року. Також до складу спадщини включені зобов'язання спадкодавця ОСОБА_8 перед відділенням "Одеська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" які складаються з суми неповернутого кредиту у розмірі 6486,75 грн.

Постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 15 травня 2014 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів, які підтверджують належність цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням наведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у порушення ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 належним чином не перевірив та не спростував доводів позивача щодо відсутності у неї можливості отримання свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі поза межами звернення до суду.

Позивач, як дочка померлого, є спадкоємцем першої черги, яка в установлений законом шестимісячний строк подала заяву про прийняття спадщини, разом з тим, нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Позивач зверталася до Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з заявою по факту крадіжки документів, зокрема технічного паспорту на будівлю АДРЕСА_1 у м. Одесі, свідоцтво про смерть ОСОБА_8

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов хибного висновку щодо відсутності у позивача порушеного права та відсутності підстав для його судового захисту.

Висновки місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, обґрунтовані висновки щодо яких виклав в мотивувальній частині судового рішення. При встановленні фактичних обставин справи судом першої інстанції норми процесуального права не порушені. При ухваленні судового рішення правильно застосовані норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.