Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 листопада 2014 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що 25 вересня 2006 року між нею та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір на вклад "Вільні кошти", згідно з яким ОСОБА_4 передала відповідачу 40 тис. грн на умовах сплати 15 % річних. Строком закінчення вкладу є 26 вересня 2007 року.

Крім того, ОСОБА_4 вказувала, що 13 лютого 2007 року нею було відкрито у відповідача поточний рахунок "До запиту" на якому знаходилося 8 000 грн, з яких лише 3 800 грн банком їй повернуто.

Посилаючись на те, що на даний час решта коштів, що були передані банку, вона не отримала, просила суд стягнути з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 40 тис. грн боргу за договором банківського вкладу "Вільні кошти" від 25 вересня 2006 року, проценти за користування коштами за період з 26 вересня 2007 року по 01 грудня 2013 року в розмірі 37 085 грн 64 коп., інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2007 року по 01 листопада 2013 року в розмірі 22 320 грн, 3 % річних за період з 01 жовтня 2007 року по 10 грудня 2013 року в розмірі 7422 грн 24 коп., а також 4200 грн боргу за договором банківського рахунку "До запиту" від 13 лютого 2007 року, проценти в розмірі 15 % річних за користування коштами за період з 01 червня 2007 року по 01 грудня 2013 року в сумі 4098 грн 04 коп., інфляційні втрати за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2011 року в розмірі 2385 грн 60 коп. і 3 % річних за період з 01 червня 2007 року по 01 грудня 2013 року в розмірі 830 грн 55 коп.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 лютого 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_4 борг в сумі 4 200 грн, 229 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 500 грн витрат на послуги юрисконсульта, а в решті вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03 лютого 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення встановленого договором розміру процентів, індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03 лютого 2014 року залишено без змін.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 02 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення за договором банківського вкладу 40 000 грн, відсотків за користування коштами - 37 085 грн 64 коп., інфляційних витрат 22 320 грн, 3 % річних - 7 422 грн 24 коп., всього - 106 827 грн 88 коп., а всього - 11 514 грн 19 коп. відхилено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_4 за договором банківського вкладу "Вільні кошти" від 25 вересня 2006 року № 26351563476 відсотки в сумі 37 085 грн 64 коп., індекс інфляції - 22 320 грн, 3 % річних - 7 422 грн 24 коп., а всього - 66 827 грн 88 коп., за договором банківського рахунку "До запиту" від 13 лютого 2007 року № 58.96116.0 - відсотки в сумі 275 грн 76 коп., індекс інфляції - 2 385 грн 60 коп., 3 % річних - 821 грн 80 коп., а всього на загальну суму 70 311 грн 04 коп.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення апеляційного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року встановлено, що спірні правовідносини мають деліктний характер, а тому регулюються положеннями ст. 1172 ЦК України, а отже дійшов висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин з приводу укладення договору банківського вкладу.

Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що між банком та позивачем виникли договірні відносини, зокрема укладено договір банківського вкладу, який відповідно до положень ст. ст. 524, 599, 625, 1058, 1059, 1060, 1061 ЦК України, повинен виконуватись належним чином, тому на користь позивача підлягають стягненню проценти, інфляційні витрати та 3 % річних.

Такі висновки апеляційного суду є правильними та відповідають матеріалам справи з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 25 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", укладено договір на вклад "Вільні кошти", за умовами якого позивачка передала банку 40 тис. грн на умовах сплати 15 % річних, а днем закінчення вкладу визначено 26 вересня 2007 року.

Крім того, як вбачається з ощадної книжки позивачки, 13 лютого 2007 року на рахунок № НОМЕР_1 була внесена сума 8 000 грн, з яких 3 800 грн повернуто ОСОБА_4

26 червня 2007 року ОСОБА_4 звернулася до відповідача із заявами про підтвердження наявності коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 та видачу нової ощадної книжки, а також про переоформлення вкладу від 25 вересня 2006 року "Вільні кошти" в розмірі 40 тис. грн.

Листом від 20 липня 2007 року банк повідомив ОСОБА_4 про те, що документальні підтвердження надходження коштів на її поточний рахунок в розмірі 8 000 грн відсутні, однак підтверджується надходження на вказаний рахунок коштів в розмірі 3 800 грн, які позивачці було повернуто. Кошти в сумі 40 тис. на рахунок не були внесені. Позивачці рекомендовано звернутися до органів прокуратури із заявою про розслідування даних фактів.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, що набрав законної сили, відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8 встановлено, що засуджені є винними особами в завданні ОСОБА_4 шкоди, оскільки отримали від неї кошти і до каси банку їх не внесли, а шляхом підробки документів і використання печатки банку видали примірник депозитного договору з виплатою неіснуючих річних відсотків, привласнили кошти і використали їх. За цим вироком суду частина привласнених коштів стягнута з винних осіб на користь позивачки.

Згідно і з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

При цьому ч. 3 ст. 1058 та ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Тобто відкриття відповідних рахунків та обліковування на них грошових коштів в національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу і, як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Згідно і з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За таких обставин, апеляційний суд, правильно встановивши природу спірних правовідносин та встановивши, що між сторонами було укладено договори банківського вкладу "Вільні кошти" від 25 вересня 2006 року № 26351563476 та договору банківського рахунку "До запиту" від 13 лютого 2007 року № НОМЕР_1, які є грошовим зобов'язанням та за якими банк свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з банку на користь позивача процентів, інфляційних витрат та 3 % річних.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.