6-42265св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 04.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика Валео-Люкс", ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року,

У листопаді 2013 року публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика Валео-Люкс" (далі - ТОВ "КФ Валео-Люкс"), ОСОБА_3, посилаючись на те, що 17 грудня 2012 року між останньою та банком укладено договір № 82632-45.1-12-2, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у формі невідкладної відкличної кредитної лінії з лімітом 1 500 000 грн, строком до 17 червня 2014 року зі сплатою 18 % річних. На забезпечення кредитного договору 17 грудня 2012 року між банком і ТОВ "КФ Валео-Люкс" укладено договір поруки № 92948-45.1-12-5. ОСОБА_3 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 24 жовтня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 624 537 грн 58 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2012 року № 82632-45.1-12-2 у розмірі 624 537 грн 58 коп., з яких: 585 521 грн 54 коп. - заборгованість за кредитом, 36 183 грн 26 коп. - проценти за користування кредитом, 2 832 грн 78 коп. - пеня за прострочення погашення кредиту. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ПАТ "Банк "Київська Русь" подало апеляційну скаргу на зазначене вище рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" залишено без руху, оскільки апелянтом не в повному розмірі сплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" визнано неподаною та повернуто апелянту на підставі ст. ст. 121, 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Київська Русь" просить скасувати ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права, і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Визнаючи апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" неподаною та повертаючи її апелянту, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, зокрема, надіслав матеріали на усунення недоліків з пропуском строку, встановленого в ухвалі апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року.

Погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.

Однією з основних засад судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплені гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до вимог ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

З матеріалів справи, долучених до неї та касаційної скарги документів вбачається, що на усунення недоліків заявником на адресу суду відправлено оригінал квитанції про сплату судового збору в межах, наданого судом та встановленого ст. 121 ЦПК України строку.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції у порушення ч. 1 ст. 292 ЦПК України на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.

Таким чином, ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.