Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 про визнання недійсним спадкового договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1994 році він познайомився з ОСОБА_6 і у них склалися дружні відносини. Він доглядав за нею, оскільки вона була похилого віку, допомагав їй по господарству, здійснював ремонт будинку, господарських будівель, подвір'я та інше. 14 листопада 2003 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до умов якого заповіла все своє майно позивачеві. Протягом останнього року життя стан здоров'я спадкодавця погіршився і вона потребувала сторонньої допомоги. Не маючи можливості щодня знаходитися біля ОСОБА_6, ОСОБА_3 наймав людей для догляду за останньою. З 17 квітня 2013 року за ОСОБА_6 почала доглядати ОСОБА_4, проте, як згодом з'ясувалося, покладені на неї обов'язки виконувала не належним чином, внаслідок чого стан здоров'я спадкодавця різко погіршився. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла у реанімаційному відділенні лікарні № 4 м. Харкова. Після смерті останньої з'ясувалося, що 15 травня 2013 року нею складено спадковий договір, відповідно до умов якого право власності на належний спадкодавцю будинок АДРЕСА_1 переходить до ОСОБА_4 Позивач вважає, що спадковий договір, посвідчений 15 травня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, є недійсним, оскільки ОСОБА_6 на момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними, так як перебувала у тяжкому хворому стані. Крім того, спірний спадковий договір підписав ОСОБА_7, а не ОСОБА_6 Також, на думку позивача, нотаріусом при вчиненні указаної нотаріальної дії порушені вимоги статей 46, 47, 49 Закону України "Про нотаріат".

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним спадковий договір, складений та посвідчений 15 травня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 275-277. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення місцевого суду в незміненій частині та апеляційного суду залишити без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про порушення місцевим судом у незміненій частині та апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції в незміненій частині, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, що на момент укладення спірного спадкового договору ОСОБА_6 не мала можливості усвідомлювати значення своїх дій та розуміти їх, а тому такий спадковий договір слід визнати недійсним відповідно до вимог ст. 225 ЦК України.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що позивач звернувся до суду із вимогою немайнового характеру.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції в незміненій частині та апеляційного суду не спростовують.

Отже, оскаржувані рішення місцевого суду в незміненій частині та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.