Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміна О.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні,

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою, обґрунтовуючи його тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 14 жовтня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 помер. Після його смерті вона стала власницею 1/6 частки квартири АДРЕСА_1, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину № 1845 від 29 липня 2011 року та витягу про державну реєстрацію прав від 16 серпня 2011 року № 30980110.

5/6 частки квартири належать відповідачці, яка є матір'ю померлого ОСОБА_5 та в минулому свекрухою позивачки, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 22 грудня 1997 року, свідоцтва про право на спадщину № 1843 від 29 липня 2011 року та витягом про державну реєстрацію прав від 16 серпня 2011 року № 30979980. Квартира АДРЕСА_1, розташована на 1 поверсі 12 поверхового будинку та складається з трьох кімнат житловою площею 43,9 кв. м, у тому числі перша кімната - 16,2 кв. м, друга кімната - 14, 7 кв. м, третя кімната - 13,0 кв. м, кухня площею 6,7 кв. м, вбиральня - 1,1 кв. м, ванна кімната - 2,0 кв. м, коридор - 8,9 кв. м, комора - 0,5 та 0,2 кв. м. Квартира обладнана лоджіями - 5,6 кв. м. Загальна площа квартири складає 65,0 кв. м. Інвентаризаційна вартість квартири складає 74 099 грн, згідно із технічним паспортом. Оскільки після смерті чоловіка позивачки її стосунки з ОСОБА_3 погіршилися, відповідачка проживає у спірній квартирі сама вже довгий час і користується всією квартирою, вона запропонувала вирішити питання про долю її частки в цій квартирі. Однак, відповідачка не надала на це згоду. Враховуючи, що частка позивачки в квартирі є незначною, вона забезпечена іншим житлом у м. Сімферополі, де постійно проживає, з метою уникнення спору та конфліктних ситуацій в майбутньому бажала виділити свою частку в натурі або отримати від відповідачки грошову компенсацію. Однак, після отримання висновків судової будівельно-технічної експертизи від 28 липня 2014 року, з урахуванням того, що виділити в натурі її частку в спірній квартирі не є можливим, уточнила позовні вимоги та просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5561 від 28 липня 2014 року та виділити їй в індивідуальне користування на 1/6 частку вказаної квартири житлову кімнату "4" площею 13,0 кв. м, коридор площею 8,9 кв. м, кухню площею 6,7 кв. м, ванну кімнату площею 2,0 кв. м, вбиральню площею 1,1 кв. м, вбудовану шафу площею 0,5 кв. м - виділити у спільне користування. Усього виділити співвласнику в користування приміщень в квартирі загальною площею 18,7 кв. м, що на 7,9 кв. м більше, ніж покладено на ідеальну частку.

ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом про припинення права власності на частку у спільному майні, в якому зазначила, що вона є власницю 5/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 22 грудня 1997 року, зареєстроване в Харківському міському БТІ 12 грудня 1998 року, свідоцтва про право на спадщину від 29 липня 2011 року та витягу про державну реєстрацію прав від 16 серпня 2011 року. Власницею 1/6 частки зазначеної квартири є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29 липня 2011 року та витягу про державну реєстрацію прав від 16 серпня 2011 року. При цьому, вважає, що частка ОСОБА_2 у квартирі є незначною та згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 липня 2014 року поділ квартири не буде відповідати технічним вимогам. Також, зазначає, що частку ОСОБА_2 у квартирі неможливо виділити в натурі, річ (квартира) є неподільною, що також встановлено зазначеною експертизою. Таким чином, технічної можливості для поділу спільної квартири в натурі не існує, оскільки частка позивачки є незначною і їй не відповідає жодне з приміщень квартири, у квартирі немає приміщень із самостійними виходами, які можуть використовуватись або бути переобладнані, як окремі квартири. Згідно ч. 2 ст. 183 ЦК України спірна квартира є неподільною. Також, вважає, що спільне володіння і користування квартирою є неможливим. Крім цього, вважає, що припинення права власності позивачки за первісним позовом на 1/6 частки квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім`ї. Так, як зазначає сама ОСОБА_2 у первісному позові вона має власне житло у м. Сімферополь, де постійно проживає, тобто позбавлення її 1/6 частки у квартирі, розташованій в м. Харкові жодним чином не завдасть істотної шкоди інтересам співвласниці та членам її родини. Як відомо позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_2. постійно проживає та працює протягом багатьох років у м. Сімферополі та має там власну трикімнатну квартиру і взагалі ніколи не бажала проживати у м. Харкові. Посилаючись на ст. 365 ЦК України, Постанову судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37 цс 13, висновки судової будівельної експертизи від 28 липня 2014 року, просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, та виплатити ОСОБА_2.

104 671 грн, внесені нею на депозитний рахунок суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою задоволено частково.

Встановлено порядок користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Виділено в користування ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату площею 13,0 кв. м.

Виділено в користування ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату площею 16,2 кв. м, житлову кімнату площею 14,7 кв. м, вбудовану шафу "5" площею 0,2 кв. м, вбудовану шафу "6" площею 0,5 кв. м.

У спільному користуванні залишено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коридор "1" площею 8,9 кв. м, кухню "7" площею 6,7 кв. м, ванну кімнату "8" площею 2,0 кв. м, вбиральню "9" площею 1,1 кв. м.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2. про припинення права власності на частку у спільному майні відмовлено в повному обсязі.

Зобов'язано ГУ ДКСУ у Харківській області повернути ОСОБА_3 грошові кошти сплачені в якості перерахунку 1/6 від вартості квартири на депозитний рахунок суду у розмірі 104 671,00 грн, який сплачено за квитанцією № 27053 від 31 жовтня 2014 року на р/р № 37318008000164, отримувач - ТУ ДСА у Харківській області, код отримувача - 26281249, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2015 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2014 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою відмовлено.

Зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Виплачено ОСОБА_2. компенсацію вартості 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 104 671 грн за рахунок попередньо внесеної ОСОБА_3 суми у розмірі 104 671 грн на депозитний рахунок Комінтернівського районного суду м. Харкова за квитанцією № 27053 від 31 жовтня 2014 року на р/р 37318008000164 отримувач - ТУ ДСА у Харківській області, код отримувача 26281249, банк отримувач - ГУ ДКСУ у Харківській області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцї норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім цього, ОСОБА_2 звернулася із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи те, що підстави пропущення строку на касаційне оскарження судового рішення є поважними, заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а процесуальний строк - поновленню.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Зі змісту рішення апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2015 року і доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваного судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2015 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2015 року.

Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.