21-5750а15 Про визнання протиправними та скасувати приписи Інспекції від 13 травня 2014 року №№ 197, 199 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Сільрада), голови Сільради Гуза Анатолія Тимофійовича (далі - Голова Сільради) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування приписів та постанови,

У травні 2014 року Голова Сільради, Сільрада звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправними та скасувати приписи Інспекції від 13 травня 2014 року №№ 197, 199 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт (далі - приписи №№ 197, 199), та постанову від 20 травня 2014 року № 28/04-10/28 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 109 620 грн.

На обґрунтування позову позивачі зазначили, що на підставі договору підряду з дочірнім підприємством "Комунсервіс-Зоря" КСП Комунальне господарство агрофірми "Зоря" було здійснено у вже існуючому житловому будинку ремонт вже існуючої покрівлі - настилання руберойду на пошкоджені ділянки покрівлі будинку. Сільрада не здійснювала жодної забудови території шляхом створення нових, добудови чи реконструкції існуючих об'єктів, отже, не порушувала вимоги пункту 2 частини першої статті 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ), і, відповідно, не повинна нести відповідальність згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Інспекція зазначила, що штраф накладено правомірно, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI замовником будівельних робіт - Сільрадою - проведено будівельні роботи з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 16 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував приписи №№ 197, 199 і постанову від 20 травня 2014 року № 28/04-10/28.

Вищий адміністративний суд України постановою від 6 серпня 2015 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Сільрада, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 1, 26, 34 Закону № 3038-VI, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 6 серпня 2015 року, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

На обґрунтування заяви Сільрада додала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року (№ К/800/8536/14).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваних приписів та постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України, оскільки Сільрада як замовник будівельних робіт з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку порушила вимоги статті 34 Закону № 3038-VI, а саме: будівельні роботи виконані без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Водночас у справі, рішення у якій Сільрада надала на підтвердження наявності різного правозастосування, суд касаційної інстанції погодився з рішенням судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправною та скасування постанови Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зважаючи на те, що управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради провело будівельні роботи з підсилення стін у гуртожитку без забудови території, отже, останній не є замовником будівництва у розумінні статті 1 Закону № 3038-VI.

Таким чином, ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень стало наслідком встановлення різних обставин справ, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,