Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

Журавель В.І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, покладення зобов'язання про звільнення з роботи за власним бажанням, стягнення вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати протиправними дії ФОП ОСОБА_3 по невиплаті їй заробітної плати, зобов'язати останнього звільнити її з роботи за власним бажанням, внести відповідний запис до її трудової книжки, стягнути з нього вихідну допомогу у сумі 3 654 грн, невиплачену заробітну плату за період 2013-2014 рр. в розмірі 19 086 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2013-2014 рр. у сумі 1 014 грн, моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 провести звільнення з роботи ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 22 лютого 2014 року шляхом внесення відповідного запису до її трудової книжки та зняття з реєстрації відповідно до встановленого порядку трудового договору від 18 червня 2013 року.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації за невикористану щорічну відпустку 1 014 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 грн, а всього - 1 314 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2014 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2014 року скасовано в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_3 провести звільнення з роботи ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 22 лютого 2014 року шляхом внесення відповідного запису до її трудової книжки та зняття з реєстрації відповідно до встановленого порядку трудового договору від 18 червня 2013 року та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні зазначених позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції або залишити в силі рішення міськрайонного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження по вищевказаній справі слід відмовити, виходячи з наступного.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення апеляційного суду.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого не вбачається.

Доводи заявника зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте в силу ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, покладення зобов'язання про звільнення з роботи за власним бажанням, стягнення вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.