Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Олійник А.С., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,

провівши попередній розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба у справах Ірпінської міської державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба у справах Ірпінської міської державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2014 року,

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просила визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1; відібрати дитину у відповідача чи будь-яких інших осіб та передати його матері; стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 2 850 грн щомісячно до повноліття дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_7.

27 серпня 2010 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_5

Після звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_5 припинив надавати допомогу на утримання дитини.

Відповідач ОСОБА_5 офіційно працює директором товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Січ", його сукупний дохід перевищує офіційний розмір заробітної плати та становить приблизно 15 000 грн на місяць, тому з нього необхідно стягнути аліменти на утримання сина у розмірі 2 850 грн щомісяця і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_5 проти її волі забрав дитину та утримує її за своїм місцем проживання, що є підставою для визначення місця проживання дитини з матір'ю.

У червня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив визначити місце проживання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком; стягнути з ОСОБА_4 на його користь аліменти на утримання сина у розмірі 516 грн щомісяця і до досягнення дитиною повноліття.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що сторони проживають окремо, між ними виник спір щодо місця проживання їх неповнолітнього сина.

Він забезпечений житлом, є директором товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Січ" та працює у товаристві з обмеженою відповідальністю "Український паркетний дім", його середньомісячний дохід становить 16 730 грн. Відповідач ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована та не має офіційного доходу, що є підставою для визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення з неї аліментів на утримання сина.

Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2014 року, позов задоволено частково. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір'ю ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 8 травня 2013 року. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Визначаючи місце проживання дитини з матір'ю, суд першої інстанції дійшов висновку, що розірвання тісного зв'язку між матір'ю та дитиною може призвести до негативних наслідків у її фізичному та емоційному розвитку. Суд першої інстанції також врахував, що у ОСОБА_4 за місцем її реєстрації створені всі необхідні умови для належного виховання дитини, а ОСОБА_5 не довів передбачених ст. 161 СК України підстав для визначення місця проживання дитини з ним. Вирішуючи спір у частині стягнення аліментів, суд виходив із того, що офіційний дохід ОСОБА_5 є мінімальним та стягнув аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісяця.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін.

Такі висновки судів відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди помилково стягнули з ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судами встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_5 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Січ" за період із грудня 2012 року до травня 2013 року становить 7 380 грн, а за цивільно-правовим договором про надання послуг, укладеним 7 грудня 2012 року із товариством з обмеженою відповідальністю "Український паркетний дім", - 15 500 грн за кожен місяць з дати укладення договору.

Надавши належну оцінку доказам про дохід ОСОБА_5, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення ухвалених у справі судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.