Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Попович О.В., Мостової Г.І., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним і відшкодування майнової та моральної шкоди.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу запасних частин, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 88 004,59 грн на відшкодування матеріальної шкоди, інфляційні втрати у розмірі 38 986,03 грн, 3 % річних у сумі 4 993,07 грн та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 53 897,6 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із зазначеним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_7. звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно з положеннями частини 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 у період з 2001-2007 роки поставив ОСОБА_7 для проведення ремонту сільськогосподарської техніки запчастин по 489 позиціях кількістю 3646 штук та 20,6 кг болтів і гайок на суму 76 442,96 грн, що підтверджується повним переліком запасних частин і розрахунком їх вартості. На підставі відомостей про отримання запасних частин ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як особи, які перебували у трудових відносинах зі ОСОБА_7, одержували відповідний товар, про що ставили свої підписи та зазначали прізвища (а.с. 8-18, 129-137, т. 1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом також встановлено, що у матеріалах справи наявні докази придбання ОСОБА_7 запасних частин лише на суму 42 101,23 грн (а.с. 8-19, 138, 139, 146, 147, 150-155, 157, 161-163, 168-170, 181, 182, 186-192, 199-212, 214, 217, 219, 220, 223, 224, 229, 235, 236, 242, 244, 248, 250, т. 1; а.с. 15, 17, 18, 25, 27, 31, 34, 39, 40, 46, 55, 59, 60, 71-73, 78, 88, 90, 93, 95, 107, 109, 111-113, 116, 118, 125, 127, 131, 132, 136, 137, 140, 144, 146, 147, 150, 152, 156, 159, 178, 179, 180, 182, 183, 185, 186, 188, 189, 192-196, 198, 199, 202-206, 208, 209, 214, 215, 217, 219, 221-223, т. 2). Натомість купівля товару у ОСОБА_6 на суму 45 903,36 грн спростовується матеріалам справи.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення зі ОСОБА_7 заборгованості за договором купівлі-продажу, а також вірно застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України.

Крім цього, апеляційний суд дійшов правильного висновку про безпідставне стягнення з відповідача суми моральної шкоди, оскільки договором або законом не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язання, яке виникло з укладеного ОСОБА_6 і ОСОБА_7 договору купівлі-продажу.

Доводи скаржника про те, що цей спір відповідно до статті 12 ГПК України підвідомчий господарським судам є необґрунтованими, оскільки спір виник між фізичними особами з приводу виконання цивільно-правового договору купівлі-продажу.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Під час розгляду справи у касаційному порядку суд позбавлений можливості здійснювати оцінку доказів у порядку, передбаченому статтею 212 ЦПК України та відповідно до норм статті 335 ЦПК України не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу якщо оскаржуване судове рішення було ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.