Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2014 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 7 липня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1481 га за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 в частині зазначення покупцем земельної ділянки ОСОБА_8

Визнано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,1481 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 6524755500:01:048:0002.

Витребувано з володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та передано їй земельну ділянку загальною площею 0,1481 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 6524755500:01:048:0002.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).

Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до норм частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 належним чином не доведено недодержання ОСОБА_8 в момент вчинення оспорюваного правочину з купівлі-продажу земельної ділянки вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норм статей 388, 392 ЦК України також є правильними.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.