6-28398св14 Про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки та скасування заборони, накладеної приватним нотаріусом - 19.11.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу об'єкта іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки та скасування заборони, накладеної приватним нотаріусом, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 11 червня 2014 року,

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 12 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11140874000, згідно якого останній отримав у кредит 76 700 доларів США строком до 11 квітня 2014 року зі сплатою 13,5% річних. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки № 52063 від 12 квітня 2007 року. 14 листопада 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11252148000, згідно якого останній отримав кредит на суму 8 900 доларів США, строком до 14 листопада 2014 року зі сплатою 13,5% річних. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки № 52063/1 від 14 листопада 2007 року. Згідно договорів іпотеки ОСОБА_3 передав банку в іпотеку наступне майно: житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належали йому на праві власності. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у січні 2010 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. У свою чергу ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про розірвання кредитних договорів та договорів іпотеки.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 травня 2010 року у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено; зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

02 липня 2010 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 було знято заборону відчуження майна, що було предметом договорів іпотеки - житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

02 липня 2010 року ОСОБА_3 подарував вказане майно ОСОБА_4, яка 06 жовтня 2010 року продала вищевказане майно ОСОБА_5

У цей же день ОСОБА_5 передав зазначене майно в іпотеку ПАТ "Ерсте Банк" у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Однак рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09 червня 2011 року рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 травня 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволені зустрічного позову.

Позивач, вважаючи, що договори дарування і купівлі-продажу майна укладені з порушенням вимог діючого законодавства, що порушує його права, як іпотекодержателя, просив суд визнати вказані договори недійсними.

Ухвалою суду від 13 лютого 2012 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідачів без самостійних на предмет спору залучено ПАТ "Ерсте Банк".

27 червня 2013 року до участі у справі судом було залучено ТОВ "Кей-Колект" в якості позивача замість ПАТ "УкрСиббанк" як правонаступника, оскільки 12 грудня 2011 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено договір факторингу № 1 за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 1125214800 від 14 листопада 2007 року та договору про надання споживчого кредиту № 11140874000.

23 липня 2013 року ОСОБА_5 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Кей-Колект", третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2013 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ПАТ "Фідокомбанк" замість ПАТ "Ерсте Банк" як правонаступника.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору залучено ПАТ "Фідобанк" замість "Фідокомбанк".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 березня 2014 року у задоволенні позову ТОВ "Кей-Колект" та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 червня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня 2011 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", в частині якого предметом іпотеки є будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 Обухівського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований у реєстрі за № 5207 -5208 за реєстровим номером - 13437383 та 13437253. Скасовано заборони № 13437383 та № 13437253, накладені 25 грудня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 Обухівського районного нотаріального округу Київської області щодо будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити.

В іншій частині ухвалені у справі рішення у касаційному порядку не оскаржені.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення правочинів, а саме: договорів дарування та купівлі-продажу, майно не було обтяжено боргом, правочини укладені відповідно до вимог ст. 203 ЦК України; договір відступлення права вимоги укладено відповідно вимог ЦК України (435-15) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалюючи у цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 1078 ЦК України вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 12 квітня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11140874000, згідно якого останній отримав у кредит 76 700 доларів США строком до 11 квітня 2014 року зі сплатою13,5% річних (а. с. 25-31 т. 1).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки № 52063 від 12 квітня 2007 року (а. с. 38-41 т. 1).

14 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11252148000, згідно якого останній отримав кредит на суму 8 900 доларів США, строком до 14 листопада 2014 року зі сплатою 13,5% річних (а. с. 34-37 т. 1).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки № 52063/1 від 14 листопада 2007 року (а. с. 42-43 т. 1).

Згідно договорів іпотеки ОСОБА_3 передав банку в іпотеку наступне майно: житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належали йому на праві власності.

ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитними договорами не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку він не сплачував і банк звернувся до суду з позовом про її стягнення, а ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати договори недійсними.

14 травня 2010 року рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці у задоволенні позову АКІБ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_3 відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсними кредитні договори та договори іпотеки (а. с. 12-19 т. 1).

14 червня 2010 року на підставі зазначеного рішення суду були видані виконавчі листи і 2 липня 2010 року приватними нотаріусами виключено з Державного реєстру іпотек запис обтяження майна за недійсними договорами іпотеки (а. с. 84-86 т. 1).

2 липня 2010 року ОСОБА_3 подарував майно, яке перебувало в іпотеці банку (а. с. 44-46 т. 1), а ОСОБА_4 6 жовтня 2010 року продала його ОСОБА_5 (а. с. 47-48, 69-71 т. 1).

У цей же день ОСОБА_5 передав зазначене майно в іпотеку ПАТ "Ерсте Банк" у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (а. с. 73-83 т. 1).

09 червня 2011 року рішенням апеляційного суду Вінницької області рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено (а. с. 20-24 т. 1).

12 грудня 2011 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено договір факторингу № 1 за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 1125214800 від 14 листопада 2007 року та договору про надання споживчого кредиту № 11140874000 (а. с. 103-117 т. 2).

Цього ж дня між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого Цедент (ПАТ "УкрСиббанк) передає, а Цесіонарій (ТОВ "Кей - Колект") приймає права вимоги за договорами іпотеки зазначеними у Додатку 1 до цього Договору (а. с. 118-125 т. 2).

25 грудня 2012 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис обтяження майна, а саме: будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого іпотекодержателем є ТОВ "Кей-Колект", а боржником за основним зобов'язанням та майновим поручителем є ОСОБА_3, про що свідчить витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а. с. 278, 279 т. 2).

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Апеляційний суд, задовольняючи зустрічний позов, посилаючись на вказану норму матеріального права, виходив із того, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги, а відступлення права вимоги за договором іпотеки випливає з вимоги клієнта до боржника, пов'язаної з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що вказані норми матеріального права є спеціальними нормами, які регулюють дані правові відносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2011 року за договором факторингу № 1 ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 1125214800 від 14 листопада 2007 року та договору про надання споживчого кредиту № 11140874000 (а. с. 103-1107 т. 2).

Цього ж дня між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, який був нотаріально посвідчений та за реєстровими № 13437253, 13437383 у Державний реєстр іпотек було внесено зміни у відповідності до відступлення прав вимог на підставі Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року за реєстровими номерами № 5207-5208 (а. с. 118-125, 278-279 т. 2).

Тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при укладанні оспорюваного договору між сторонами повністю дотримано усіх приписів чинного законодавства.

Оскільки апеляційним судом скасоване законне і обґрунтоване судове рішення першої інстанції у частині зустрічних позовних вимог та ухвалено нове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому рішення апеляційної інстанції у частині задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню із залишенням у силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції у цій частині.