Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Кафідової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Асоціації власників квартир "Культури-3" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з утримання будинків та прибудинкової території, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2014 року,

У травні 2013 року Асоціація власників квартир "Культури-3" звернулася до суду з указаним позовом та просила стягнути з відповідача заборгованість з утримання будинків та прибудинкової території в сумі 16 661 грн 65 коп. та судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Асоціації власників квартир "Культури-3" заборгованість з утримання будинків та прибудинкової території в сумі 16 661 грн 65 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що сторони уклали договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, а згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.