Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Нагорняка В.А., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою і вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_5 та заявою про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2014 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно з розпорядженням міського голови від 02 липня 2003 року № 332-р йому на праві спільної сумісної власності належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Іншими співвласниками є його колишня дружина - ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_6 Після розірвання шлюбу у 2007 році ОСОБА_5 чинить перешкоди у користуванні спільною квартирою, що підтверджується матеріалами Івано-Франківського МВ УМВС. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив суд зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою, а також вселити його в дану квартиру.

ОСОБА_5 в свою чергу звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Вказала, що після розлучення у 2007 році ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі і відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України втратив право на користування даним житлом. Просила суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселено його в дану квартиру. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 та заяві про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 пройшла процедуру приватизації в порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) і згідно з довідкою Департаменту комунального господарства транспорту і зв'язку від 29 жовтня 2013 року дана квартира приватизована відповідно до розпорядження міського голови № 332-р від 02 липня 2003 року і належить на праві спільної-сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а. с. 17).

Доводи касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.