6-28482св14 Про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання - 05.11.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є її батьком. ІНФОРМАЦІЯ_4 їй виповнилося 18 років і вона продовжує навчання та на час звернення до суду є студенткою четвертого курсу Київського індустріального коледжу денної форми навчання. Термін навчання в указаному коледжі встановлено до 30 червня 2014 року. Оскільки вона навчається на денній формі навчання, працювати не має можливості, тому потребує матеріальної допомоги.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд на підставі положень ст. 199 СК України стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку, починаючи з 23 серпня 2013 року до досягнення нею 23 років.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на період її навчання в Київському індустріальному коледжі, починаючи з 18 грудня 2013 року до 30 червня 2014 року в розмірі 1/12 частки з усіх видів його доходів щомісяця. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції визначив аліменти на користь позивача в розмірі 1/12 частки з усіх видів доходів ОСОБА_4 щомісяця на період її навчання, урахувавши положення п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України та можливість надання батьком аліментів на період навчання дочки.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не доведено позовні вимоги, зокрема, взаємозв'язок продовження її навчання та потреби у зв'язку з цим матеріальної допомоги.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з листопада 1993 року до 11 серпня 1198 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виповнилося 18 років і вона продовжує навчання та на час звернення її до суду є студенткою четвертого курсу Київського індустріального коледжу денної форми навчання. Термін навчання в указаному коледжі встановлено до 30 червня 2014 року.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст. ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно зі ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою від 13 грудня 2013 року № 2231 ОСОБА_3 1 вересня 2010 року вступила до Київського індустріального коледжу і навчалася до 30 червня 2014 року.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Також з матеріалів справи вбачається, що повнолітній ОСОБА_3 не виповнилося 23 років, вона продовжує навчання, потребує при цьому матеріальної допомоги, у відповідача є можливість надавати таку допомогу, оскільки іншої сім'ї та неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків відповідач не має, тобто матеріального утримання іншим особам не надає.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував, що обов'язок утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання покладається на обох батьків.

Проте апеляційний суд фактично переклав обов'язок піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітню дочку, що навчається винятково на мати - ОСОБА_5, що є грубим порушенням норм закону.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про можливість надання батьком аліментів на період навчання дочки є обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив правильне рішення.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2014 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року залишити в силі.