6-27567св14 Про визнання договору іпотеки припиненим - 05.11.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради, про визнання договору іпотеки припиненим за касаційними скаргами ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, та публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04 червня 2014 року,

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 21 вересня 2007 року ОСОБА_6 отримав кредитні кошти у розмірі 64 800 доларів США. На забезпечення виконання умов кредитного договору сторони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник помер. Спадкоємцем після його смерті є малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, що у результаті порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив у рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 75 453,42 доларів США, що еквівалентно 603 099 грн. 18 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що про смерть позичальника, ОСОБА_6, ПАТ "УкрСиббанк" дізналося 07 липня 2010 року, проте із позовом до суду банк звернувся лише у липні 2013 року, тобто з пропуском строку звернення до суду із позовом до спадкоємця боржника. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати договір іпотеки від 21 вересня 2007 року припиненим.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2014 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 вересня 2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить спадкоємцю ОСОБА_3, від імені якої діє законний представник - мати ОСОБА_4, для задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитного договору від 21 вересня 2007 року та становлять 75 453,42 доларів США, що еквівалентно 603 099 грн. 18 коп., боргу шляхом проведення прилюдних торгів. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 04 червня 2014 року рішення районного суду змінено шляхом виключення з його резолютивної частини слів: "солідарно" та "ОСОБА_4". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні заборгованості ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ПАТ "УкрСиббанк" підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов ПАТ "УкрСиббанк", суд першої інстанції виходив із того, що спадкоємець померлого боржника, ОСОБА_6, - ОСОБА_3 має відповідати у межах отриманого спадкового майна, зокрема іпотечної квартири, що є підставою для звернення стягнення на це майно. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, районний суд послався на те, що банк не пропустив строк позовної давності для звернення до суду із позовом до спадкоємця померлого боржника з вимогою про стягнення його заборгованості.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та виключаючи з резолютивної його частини слова "солідарно", "та ОСОБА_4.", апеляційний суд виходив із того, що пред'явлення позову до неї як до вдови боржника є передчасним, оскільки залишок непогашеної кредитної заборгованості можна буде визначити лише після реалізації предмет іпотеки. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився із мотивами та висновками районного суду.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 21 вересня 2007 року ОСОБА_6 уклав із ПАТ "УкрСиббанк" кредитний договір, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти у розмірі 64 800 доларів США. На забезпечення виконання умов кредитного договору сторони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції був призначений на 04 червня 2014 року. Разом з тим, відомостей про належне повідомлення ОСОБА_4 про дату та час розгляду справи, у суду не було, в матеріалах справи вони відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_4, порушивши її конституційне право на участь у судовому засіданні та проігнорувавши вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, суд апеляційної інстанції її позицію та доводи не з'ясував і не забезпечив їй можливість переконувати суд в обґрунтованості своїх тверджень.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не перевірив тверджень ОСОБА_4 про те, що спірна квартира була придбана ОСОБА_6 під час шлюбу з нею, а тому відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Відтак, померлому ОСОБА_6 належала Ѕ частина цієї квартири і саме ця частина входить до спадкової маси після його смерті, а не вся квартира.

Також апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України належним чином не встановив кола спадкоємців ОСОБА_6, не перевірив, чи складав він заповіт, не встановив спадкоємців першої черги після його смерті, які подали заяву про прийняття спадщини або проживали разом з ним до дня його смерті й не отримали свідоцтва про прийняття спадщини, а обмежився лише посиланням на повідомлення приватного нотаріуса, в якому йдеться про те, що малолітня ОСОБА_3 за заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталася.

Крім того, у порушення вимог ст. ст. 28-30 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність. Проте до участі у справі залучена малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка залучена стороною у справі та з неї стягуються кошти (судовий збір).

Також у порушення вимог ст. ст. 313, 316 ЦПК України апеляційний суд взагалі не дав оцінки доводам апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення коштів з ОСОБА_4 як з дружини позичальника, ОСОБА_6, згідно вимог ст. ст. 691, 65, 73 СК України; мотивів відхилення таких доводів судове рішення не містить.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ