6-29499св14 Про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду - 05.11.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Хмельницької області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з часу порушення кримінальної справи за чч. 1, 2 ст. 215 КК України (у редакції 1960 року), тобто з 20 травня 1998 року, він незаконно перебував під слідством і судом 15 років 5 місяців та 17 днів. Тривалий час вимушений був з'являтися на виклики слідчого та суду для проведення слідчих дій та чисельні судові засідання в суди різних інстанцій, на що було затрачено багато коштів та часу. Протягом всього цього часу він був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності принижувало його честь та гідність. Органи досудового розслідування продовжували обвинувачувати його у вчиненні тяжкого злочину, а суди у деяких випадках приймали незаконні та несправедливі рішення. Вироком Новоушицького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 листопада 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року, позивача за чч. 1, 2 ст. 215 КК України (у редакції 1960 року) виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, запобіжний захід скасовано, цивільні позови залишено без розгляду. Отже, для того щоб добитися справедливості ним потрачено п'ятнадцять років життя, що в деякій мірі сприяло тому, що він став інвалідом другої групи.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 315 726 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в розмірі 211 381 грн.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на протязі 173 місяців 20 днів незаконно знаходився під слідством у якості обвинуваченого і підсудного з обранням йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд із постійного місця проживання, тому, виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу моральних страждань, отриманих позивачем, а також те, що вироком суду ОСОБА_3 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, визначив розмір моральної шкоди завданої позивачу за кожен місяць перебування під слідством і судом у розмірі 1 818 грн.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доводи апеляційної скарги прокуратури Хмельницької області не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відсутні правові підстави для зменшення розміру моральної шкоди.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 травня 1998 року органами досудового слідства порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого чч. 1, 2 ст. 215 КК України (у редакції 1960 року), а 25 травня 1998 року ОСОБА_3 притягнуто як обвинуваченого за чч. 1, 2 ст. 215 КК України (у редакції 1960 року) і обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 червня 1998 року позивача визнано винним у скоєнні злочинів та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 1 Закону України "Про амністію" ОСОБА_3 звільнено від основного покарання за ч. 1 ст. 215 КК України, виправдано та стягнуто з нього на користь потерпілої 2 146 грн 27 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди, судові витрати. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Хмельницького обласного суду від 28 липня 1998 року вирок суду від 24 червня 1998 року скасовано, а справу направлено для проведення додаткового розслідування. Кримінальна справа відносно ОСОБА_3 протягом тривалого часу переглядалась судами різних інстанцій. Вироком Новоушицького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 листопада 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року, позивача за чч. 1, 2 ст. 215 КК України (у редакції 1960 року) виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, запобіжний захід скасовано, цивільні позови залишено без розгляду.

Таким чином, термін незаконного перебування ОСОБА_3 під слідством та судом становить 173 місяці та 20 днів, а саме в період з 25 травня 1998 року до 14 листопада 2012 року.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з п. 9 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити із такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Проте апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені вище положення закону уваги не звернув, доводи апеляційної скарги не перевірив і не врахував, що згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" на 2014 рік установлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі - 1 218 грн, що діяв на час розгляду справи.

Таким чином, внаслідок неправильно визначеного розміру мінімальної заробітної плати, суд касаційної інстанції позбавлений можливості визначитись із розміром моральної шкоди, оскільки судові рішення не містять доводів того, які саме обставини, крім мінімального розміру заробітної плати, враховані судом та чи враховувались вони.