Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2014 року,

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" ( далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за договором кредиту від 29 квітня 2008 року для придбання квартири, відповідач одержав у відкритому акціонерному товаристві "Сведбанк" кредит у розмірі

65 00 доларів США на строк до 29 грудня 2028 року зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитними коштами. Виконання умов указаного договору забезпечено іпотечним договором, предметом якого є належна відповідачу квартира АДРЕСА_1, вартістю 366 543 грн. Неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка склала 1 011 357,33 грн та в добровільному порядку сплачена не була. За договорами факторингу від 28 листопада 2012 року право вимоги за укладеним договором перейшло до

ТОВ "Кредитні ініціативи". Ураховуючи викладене позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з початкової ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна та виселити відповідача зі спірного приміщення.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2014 року, позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від

29 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4, за яким право вимоги заборгованості має ТОВ "Кредитні ініціативи", у розмірі 931 063,49 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 505 137,30 грн, по відсотках у сумі 210 477,51 грн, пені

215 448,68 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 квітня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_4 із застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу її з прилюдних торгів, за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вирішуючи спір, суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач не виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором, тому банк мав право на дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.