Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди,

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у вересні 2007 року вона вирішила придбати у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1. ОСОБА_3 запевнив її, що спірне майно належить на праві власності йому та його дружині ОСОБА_6, а зареєстроване за ОСОБА_7 лише з формальних підстав. Сторони дійшли згоди про продаж земельної ділянки та будинку за 490 тис. доларів США, із яких 70 тис. доларів США домовились сплатити шляхом передачі належного їй автомобіля Volkswagen Touareg, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вона передала ОСОБА_5 420 тис. доларів США, оформила доручення на ім'я ОСОБА_3 та його сина на право розпорядження та продаж автомобіля, які ОСОБА_5 передав ОСОБА_3, як представнику власника земельної ділянки. 24 листопада 2007 року між її довіреною особою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,10 га, та житлового будинку по АДРЕСА_1. В подальшому попередній власник земельної ділянки ОСОБА_9 звернулась із позовом до суду про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2010 року визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, та застосовано наслідки недійсності правочину, шляхом повернення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 Підставою визнання недійсним спірного правочину стало встановлення судом факту підробки договору купівлі-продажу земельної ділянки на ім'я ОСОБА_7 від 18 жовтня 2007 року, з використанням якого було зареєстровано право на земельну ділянку та її продаж. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що діями ОСОБА_3 та ОСОБА_6 їй спричинена матеріальна шкода, а діями відповідача ОСОБА_5, який не перевірив достовірність документів та належність права власності на земельну ділянку та житловий будинок ОСОБА_3 і ОСОБА_7, спричинена моральна шкода.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 685 040 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 тис. грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2014 року залишено без змін.

У липні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статей 22, 1166, 1212 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на:

рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року в справі про повернення безпідставно отриманих коштів, яким рішення місцевого та ухвалу апеляційного судів скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року в справі про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та стягнення збитків, якою рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року в справі за позовом про стягнення заборгованості за договором позики; за позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, якою рішення апеляційного суду залишено без змін.

У допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені заявником у вказаній заяві доводи є необґрунтованими, оскільки в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року норми матеріального права, на які посилається заявник, застосовувались у справах, правовідносини в яких є подібними, однак фактичні обставини відрізняються від тих, що встановлені у даній цивільній справі.

Посилання на ухвалу суду касаційної інстанції, якою справу передано на новий розгляд, не є підставою для допуску справи для перегляду Верховним Судом України, оскільки у ній не висловлено правових позицій щодо застосування норм матеріального права, а стосується процесу доказування, встановлення фактичних обставин, що є застосуванням норм процесуального права. Таким чином, на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року не може здійснюватися посилання як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Отже, заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень не містить ознак, які згідно вимог ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.