6-36156зп14 Про визнання особи такою, що втратила право користування житлом з підстав непроживання у спірній квартирі - 27.10.2014 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

У березні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що у 1994 році вони з відповідачем набули в рівних частках право власності на квартиру АДРЕСА_1. 27 лютого 1997 року відповідач подарував належну йому 1/3 частину вказаної квартири ОСОБА_4 У 2008 році ОСОБА_3 виїхав зі спірної квартири, з того часу в ній не проживає, участі в утриманні квартири не приймає. На підставі вищевказаного, позивачі просили визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2014 року, позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2014 року у даній справі на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 12 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2011 року у справі за первісним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом про встановлення порушеного права та вселення; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2011 року у справі за первісним позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщення, вселення, та за зустрічним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням; ухвалу Верховного Суду України від 08 квітня 2009 року у справі за первісним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщення.

Дослідивши подані заявником матеріали, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. l ч.1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) , заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Розглянувши заяву ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав для допуску вказаної цивільної справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з наданих копій судових рішень судів касаційної інстанції, вбачається, що наведені заявником підстави стосуються інших фактичних обставин справи, а тому підстави для допуску вказаної вище справи до Верховного Суду України в порядку, встановленому главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) відсутні.

Керуючись ст. ст. 354, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У допуску справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 12 червня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.