Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Парінової І.К., Фаловської І.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним,

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року (з урахуванням ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2014 року про виправлення описки), позов задоволено частково. Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 8 травня 2007 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений Другою черкаською державною нотаріальною конторою, зареєстрований у реєстрі за № 3-377 - визнано недійсним в частині дарування 2/3 частини вищевказаної квартири, яка належить ОСОБА_4 Договір дарування в частині дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 - залишено без змін. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 229 грн. 40 коп.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2014 року виправлено описки у резолютивній частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області віл 30 травня 2014 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7, про призначення повторної судово-психіатричної експертизи відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року в зазначеній справі відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7 у частині оскарження ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2014 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року відмовлено на підставі ст. 324 ЦПК України.

У вересні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 215, ст. ст. 257, 260, 728, ЦК України (435-15) .

До заяви про перегляд судових рішень як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах додано копії: ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року у справі про визнання угоди недійсною; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2012 року у справі про визнання заповіту недійсним; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2012 року у справі про визнання недійсними довіреності, договору дарування квартири, визнання права власності та витребування майна; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року у справі про визнання заповіту недійсним; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року у справі про визнання договору дарування недійсним; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року у справі про визнання заповіту недійсним.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року про відмову у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року постановлена на підставі норм процесуального закону.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) роз'яснено, що встановлений ст. 355 ЦПК перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК.

Із змісту заяви та долучених до неї копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року на яку здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, не вбачається неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Зокрема, судові рішення судів касаційної інстанції ухвалені у справах, в яких предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог не є тотожним, та в справах за різних встановлених судами фактичних обставин.

Одночасно з копій ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року на які здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права вбачається, що судові рішення скасовано, а справи передано на новий судовий розгляд. Посилання на вказані ухвали суду касаційної інстанції, якими відповідні справи передано на новий судовий розгляд, не є підставою для допуску справи для перегляду Верховним Судом України оскільки у них не висловлено правові позиції щодо застосування норм матеріального права, а вони стосуються процесу доказування, встановлення фактичних обставин, що є застосуванням норм процесуального права.

За таких обставин, неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права не відбулось, а тому у допуску даної справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.